В останні кілька тижнів зранку й увечері у соцмережах та месенджерах з’являються повідомлення: “На Запорізькому напрямку ситуація суттєвих змін не зазнала… Протягом доби окупанти обстріляли цивільну інфраструктуру у районах населених пунктів Гуляйполе, Оріхів, Комишуваха, Таврійське, Преображенку…”
За цією страшною буденністю – люди, які через важливі обставини не змогли виїхати із зони активних бойових дій. У когось не було машини, аби евакуюватися, чи грошей для кількамісячного життя десь у приймах. Хтось не зміг кинути напризволяще кури-гуси-свині та годувальницю-корову. А комусь не стає сил просто вийти надвір зі своєї хати.
Проте не виїхала з небезпечних територій і більшість медпрацівників. Які продовжують надавати медичну допомогу людям похилого віку, а також постраждалим від обстрілів та пожеж. Лікарні у громадах працюють, та мало хто замислюється, у яких умовах! І, звичайно, їм багато чого не вистачає.
Як волонтерам сконтактувати з громадами
На щастя, на Запоріжжі є милосердні люди, готові надати підтримку. Зокрема, «Волонтерська банда «Шо ти, дядя?». Від початку широкомасштабного вторгнення однодумці збирали допомогу для ЗСУ, поліції, тероборони, рятувальників і медиків. А нещодавно звернули увагу і на мешканців зони активних бойових дій.
“Ми розуміли, що на цих територіях залишаються наші громадяни, і є великі потреби у ліках, медичному обладнанні та апаратурі, – розповідає відповідальний за медичний напрямок організації «Шо ти, дядя?» волонтер Сергій Матвієць. – Спочатку було не зовсім зрозуміло, кому ця допомога потрібна найперше. І ми почали шукати людей, які мають добрі стосунки безпосередньо з громадами”.
Так три тижні тому волонтери познайомилися з громадською діячкою і проєктною менеджеркою Наталією Селюковою. Пані Наталя від початку децентралізації багато комунікувала з громадами, втілила разом з їхніми мешканцями кілька різноманітних проєктів, і зараз знається на тамтешніх проблемах і потребах. Тому вона посприяла налагодженню прямих контактів, аби волонтери змогли зібрати адресну допомогу для кожного медичного закладу згідно з наданим переліком.
Турнікет може врятувати життя
Як розповів голова Комишуваської територіальної громади Юрій Карапетян, однією з найперших потреб для місцевої лікарні, яка обслуговує і мешканців Таврійської громади, були професійні турнікети для спину кровотечі. “Вони потрібні і в гарячих точках, і в тилу. Прості жгути чи підручні засоби не такі ефективні. Нещодавно у Новояківлівці бабусі відірвало кисть. Якби під рукою був турнікет, її можна було б урятувати. Але стареньку не довезли до Запоріжжя, вона померла від втрати крові”.
Турнікети закупили за власний кошт члени організації «Шо ти, дядя?». До них долучилися і канадійці, які підтримали ініціативу Help-Ukraine-Morden [Морден – місто у Манітобі, Канада].
Юрій Карапетян розповів також, що благодійний фонд «Україна в серці» в особі Олега Панченка кілька тижнів тому передав Комишуваській громаді реанімобіль. Проте машина не була укомплектована обладнанням. Її використовували лише для евакуації, у тому числі і лежачих хворих. Тепер завдяки переданим волонтерами портативним дефібриляторам та іншій апаратурі медики зможуть надавати допомогу і під час руху машини.
Дефібрилятори є! Можна реанімувати
Дуже зрадів дефібриляторам і директор Гуляйпільсьскої міської лікарні Валерій Лелик.
Як взагалі працюємо?.. До нас привозять поранених і з Малинівки, і з Воздвиженки… У Гуляйполі немає світла, вода привізна, працюємо буквально з коліс”.
“Дефібриляторів потребує і Оріхівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування, – розповіла головна лікарка Наталія Бєлова. – І не тільки. Ми обслуговуємо також мешканців Преображенської та Малотокмачанської громад, де обстріли фактично не вщухають. У нас є і мобільний шпиталь. Тому ми раді усілякій допомозі – і турнікетам, і мішкам Амбу, і лікам”.
За словами Сергія Матвійця, портативні автоматичні зовнішні дефібрилятори з запасними наборами реанімаційних клем до кожного оперативно придбали активісти громадського руху «Демократична сокира». А ліки та інше приладдя надав благодійний фонд «Відродження Харкова».
Під час передачі усіх цих скарбів пан Сергій додатково подарував одній з громад медичний «міношукач», за допомогою якого можна виявити під шкірою дрібні уламки снарядів, котрих ззовні не видно. Зауваживши цікавість до «агрегату» керівників двох інших медзакладів, він пообіцяв пошукати для них такі самі. І почав складати адресні списки на наступну партію допомоги…
Разом до Перемоги!
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки
