Без пісні й калини нема України,
Козацького роду без жінки нема.
Ще з давніх часів ви для нас Берегині,
Ви мами, ви сестри, кохані, доньки і дружини,
Співучі, красиві, розумні і сильні –
«Червона Калина» вас, друзі, віта!
Відомо, що українці – співуча нація, а її солов’їна мова є однією з наймелодійніших на землі. Світ знайомий із красою української пісні, її люблять, а деякі через незнання вважають своїми. А головне ЗЛО світу – росія – крала українські пісні й музику [як і в інших народів], видаючи їх за свої.
Згадаємо відомі українські пісні, які знають у світі. «Ой не ходи, Грицю» – пісню середини ХVII ст. приписують легендарній Марусі Чухрай. На її сюжеті написано багато творів, вона перекладена багатьма мовами. Зокрема, знаменитий американський хіт My Darling Daughter написано за її мотивами. Цікаво, що 1935 року в Брюсселі [ Бельгія] було проведено Міжнародний конкурс на найкращу фольклорну пісню. Тоді з українською композицією «Ой не ходи, Грицю» виступила Швейцарія і здобула перемогу. «Ой ходить сон коло вікон» – колискова, яка зачаровує своєю мелодією. Уважають, що всесвітньо відома композиція Summer Time Джоржа Гершвіца – це джазова версія пісні «Ой ходить сон коло вікон» в обробці Олександра Кошиця. «Їхав козак за Дунай» – пісня на слова поета, літератора Семена Климовського. На музику цієї пісні Людвіг ван Бетховен створив ще одну версію композиції. А як чудово виконує українські пісні бельгієць французького походження Поль Манондіз! Він одружений з українкою, в Україні проживає. Після загибелі на Донбасі під час захисту України всесвітньо відомого оперного співака, соліста Паризької національної опери, волонтера, учасника Революції Гідності, Героя України Василя Сліпака [1974-2016] Поль перейшов на виконання тільки українських пісень. У його великому репертуарі – всесвітньо відома «Ніч яка місячна» Михайла Старицького, яку поклав на музику Микола Лисенко. А ще пісня «Ой, летіли дикі гуси» за виконанням Соломії Крушельницької, «Щедрик» Миколи Леонтовича, українські пісні у виконанні Квітки Цісик та багато-багато інших.
Популярність сприйняття українцями власної національної ідентичності після Революції Гідності 2014 року спричинила бум нової хвилі українського фольку. Після повномасштабної агресії рашистської недоімперії в Україну в лютому 2022 року та появою мільйонів українських біженців у Європі та на інших континентах, єднання української нації заради перемоги ще більше вимагало повернення як до споконвічних надбань українського етносу, так і створення нових сьогоденних воєнних образів, традицій, символів. Потрапивши на чужину, вдячні за гостинність країн, які їх прийняли, між тим душі майже всіх українців залишилися на Батьківщині. Біженці, а це переважно жінки та діти, змушені були почати життя в нових реаліях: роз’єднані родини, відсутність власного житла, майна, переважно – без знання мови. Повсякчасна тривога за долю близьких і рідних, своїх домівок, тривожні новини з фронту та до щему в серці бажання якнайшвидше повернутися додому. А ще необхідно було знайти заняття, яке хоч на деякий час відволікало би від тяжких думок. На щастя, українці мають для цього дещо сильніше зброї – пісню.
Українці, яких доля закинула до бельгійського міста Мехелен і які люблять пісню, почали знаходити одне одного. Знайшлася й ініціатор створення колективу – пані Ganna Kozinchuk, уродженка Житомира, має музичну освіту [закінчила Житомирське музичне училище ім. В. С. Косенка], хоча за фахом не працювала, і свого часу змушена була виїхати до Європи. Після 24 лютого 2022 року, розуміючи, як багато українців приїхало в місто, знаючи українську співочу душу, Ganna прийняла рішення створити фольклорний колектив української пісні. Вона не говорить, що найбільше вплинуло на її рішення: любов до України та рідної Житомирщини чи борг перед отриманою професією, мамині гени [її мама, пані Зінаїда Черчук, багато років працювала у фольклорному ансамблі національного обряду «Родослав»] чи загальний страх і стрес від війни… Але це вже й не важливо. Фольклорний колектив, названий за її пропозицією «Червона Калина», працює з 5 травня минулого року, а творчий дебют ансамблю відбувся 9 червня – концертом у міському Культурному центрі Мехелена.
Розповім, як ми з дружиною вперше зустрілися з колективом. Гуляючи міським парком, почули виконання української пісні, пішли на звук, побачили панянок, які проводили репетицію на галявині парку. Познайомилися, ми побували на концерті, а потім нас запросили до колективу. Моя дружина, пані Ірина, свого часу закінчила музичну школу і співала в інститутському хорі, тож залюбки погодилася, а я вже при ній та ансамблі – як кажуть, «подавати патрони». У такий спосіб і утворився колектив. Цікаво, що кожна з учасниць представляє окремий регіон нашої непереможної України: Донеччину, Житомирщину, Запоріжжя, Київ, Луганщину, Львівщину, Миколаївщину, Полтавщину, Січеславщину, Чернігівщину, Хмельниччину та інші. Переважно це жінки-біженці, а дехто перебуває в Європі певний час. Мужні, сильні, незламні, патріотичні жінки, здебільшого без музичної освіти та досвіду виступів на сцені, більшість із яких ніколи не співали. Вони згуртувалися на чужині й під час війни утворили український фольклорний колектив, маючи за мету плекати перемогу на культурно-мистецькому фронті, допомагаючи Україні.
Чисельність колективу сьогодні не перевищує 15-ти учасниць. Збираються двічі на тиждень на репетиції, а ще погомоніти про новини, плани та, як завжди, про щось жіноче. Стало традицією вітання з Днем народження та іншими святами й подіями. Що важливо, у колективі спілкуються виключно українською мовою, тому вихідці з російськомовних регіонів швидко переходять на солов’їну й дуже вдячні за це. Причина виїзду українських жінок за кордон – це, передусім, збереження життя та здоров’я дітей, майбутнього України. Учасниці колективу, як і більшість українців, беруть участь в акціях на підтримку України, які проводяться в бельгійських містах Брюссель, Антверпен, Брюгге, Мехелен та в інших країнах Європи. Війна, на жаль, затягується, а життя продовжується. Українки народжують діточок, зокрема й у вигнанні, це дуже радує і вселяє надію. Під час воєн у нашого народу з’явилася така практика й терміни – «джура», «козачок»,«син полку».
На радість батькам і всьому колективу ми теж тепер маємо «донечку, козачку ансамблю» Катрусеньку, яка долучилася до пісні ще в лоні матусі Світлани, учасниці колективу. А вже під час різдвяно-новорічних вистав дебютувала як акторка. Зростаємо!
Приміщення колективу люб’язно надає мерія міста, за що їй велика вдячність від українок. Із кожним концертом зростає злагодженість та виконавча майстерність, художній рівень репертуару, його жанрова і стилістична різноманітність, відповідність сценічного костюма, цілісність сценічного втілення обрядового дійства. Сценічні костюми виготовляють власним коштом і власними силами. Вінки, декорації робить керівниця разом із колективом. Сьогодні костюми майже ідеальні. А акторки – красуні, вдягнені у вишиванки з яскравим національним орнаментом, до яких додали яскраві прикраси в національному стилі, відповідне взуття і завершили цей образ вінками зі стрічками. Такий ансамбль в українському вишиваному вбранні, на мою думку, виглядає дуже презентабельно, колоритно й патріотично. А українські вишиванки здавна вважали не тільки святковим вбранням, а й оберегом для душі і тіла.
Сьогодні у творчому доробку «Червоної Калини» 12 концертів у бельгійських містах Антверпені, Брюгге, Мехелені. Колектив сподобався як українському, так і бельгійському глядачеві. Про творчу діяльність колективу, дати й місця виступів, відгуки та побажання можна дізнатися на сторінках групи «Червона Калина» у Фейсбуці. Усі концерти колективу благодійні, а зібрані кошти йдуть адресно на допомогу Збройним силам України. Виготовляють окопні свічки, які передають захисникам.“А як інакше, ми ж українки”, – говорять дівчата. До речі, чоловіки, сини, родичі багатьох із них сьогодні захищають Україну зі зброєю в руках.
Цікавлюся в керівниці ансамблю, пані Ганни, про успіхи та плани на майбутнє. Ganna Kozinchuk відповідає: “По собі знаю, що українець, де б не був, залишається українцем. Дуже вдячна дівчатам, владі міста Мехелен та Бельгії за допомогу й підтримку. Ми з колективом реалісти, наш сьогоднішній рівень має ще зростати. І ми робимо все можливе для цього. На мою думку, і я це планую, наш колектив повинен складати до 80-ти згуртованих, потужних, професійних виконавців різного віку, зокрема діти та молодь, із власним хором, ансамблем та музичним акомпанементом”. Так, плани амбітні й здаються нереальними, але я досить добре знаю пані Ганну, її креативність, майстерність, характер, підтримку її ідей колективом, місцевою владою, товариством «Українці Мехелена». Знаю, що незабаром за її зусиль колектив матиме власний автотранспорт, що значно розширить географію його виступів. До речі, коли ми готували статтю, пані Ганна повідомила, що колектив запросили виступити у Нідерландах.
Підтримують керівницю ансамблю і її родина: мама Зінаїда, яка допомагає порадами й виготовленням аксесуарів, інколи бере участь у виступах; син Алекс теж бере участь у виступах і допомагає з різних питань.
Успіхів колективу «Червоної Калини» та особисто пані Ганні у здійсненні творчих мрій!
Пісня – це щось більше, ніж гармонія мелодії та слів. Це хвиля надії перед доленосною битвою. Це історія пісні від козацьких часів до сучасності, пов’язана з боротьбою українського народу за Незалежність. Це спосіб передачі історії нащадкам. Це здійняті до неба тисячі рук на площі Незалежності та Євробаченні. Це гостре відчуття свободи й гідності. Потужна енергетика української пісні підкорює світ і нагадує йому, що сьогодні демократичні цінності людства захищені мужністю, звитягою і жертовністю українців.
Український фольклорний жіночий колектив «Червона Калина» міста Мехелен стає культурною візитівкою українського середовища регіону та Бельгії. Колектив відіграє велику роль у поширенні української національної ідеї серед українців Бельгії та Європи, презентує і прославляє Україну, її героїчну армію та народ за кордоном. Слава Україні! Героям Слава! Переможемо!
p.s. Коли матеріал був готовий, з України прилетіла приємна звістка: фольклорний гурт «Червона калина» посів перше місце у Всеукраїнському двотуровому конкурсі вокально-інструментального мистецтва ім. М. В. Лисенка «Ой, заграйте, музиченьки!», який відбувся 24-26 лютого 2023 року. На конкурс було подано 985 заявок. Вітаємо колектив з такою серйозною перемогою.
Микола ЄРЕМЕНКО, фото автора
