Іноді незвичайний ефект виходить під час зйомки ранкового зимового сонця, яке щойно прокинулося. Коли воно, промайнувши з-за хмар, сховалося від тебе, ніби граючи з тобою в хованки, і ти, намагаючись відшукати його, йдеш йому назустріч. А дійти, щоб обережно доторкнутися до нього, не виходить: Азовське море на шляху виникає і заливає всю округу. До горизонту. І навіть за горизонт вода його нестримна вихлюпується.
Ти зупиняєшся і вдивляєшся в кличущі небеса, що вкрили твоє сонце. І в цей момент можна вловити… ні, не народження – передчуття веселки, яка жирною комою перекреслила похмурі хмари.
Ця сонячна кома – як передчуття щастя…
А комусь могло здатися, що над Азовським морем займався непогожий, сірий день.
«Самі ви сірі й непогожі!» – відповідає в таких випадках Природа)
*
Кирилівка, коса Пересип, 20 січня 2019 року
