Приїхала я не у газетних справах, у волонтерських: передати аптечку на передову. Рідним – для військового ЗСУ. Та коли пані Марія побачила нашу газету, посмішка прикрасила її миле обличчя. Та я посмішку не покажу. Не готова була пані Марія фотографуватися. На руки – погодилася.
“Це ж «МИГ»! Я його 34 роки читала та видавала людям. Я ж на пошті працювала…”
Працювала у розбитому вщент селі на Запорізькому напрямку, звідки її та ще декількох мешканців вивезли – врятували! – у 2023 році…
Тепер пані Марія живе у Запоріжжі, у гуртожитку, біля родичів.
Багато чого втрачено, дім рідний – втрачений… “Станом на першу половину 2024 року внаслідок запеклих боїв з російськими загарбниками село було вщент знищено”, – косттатація факту від ЗСУ.
Та ми є одне у одного. Є волонтери, які шиють білизну у шпиталь, печуть пиріжки, збирають на якісні аптечки [дякуємо невтомному пану Сергію], підтримують своїх щодня…
І, знаєте, приємно, що привід для посмішки та радість спілкування дарує наша газета.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
