Отець Богдан Гелета: «Нас могли депортувати, але підкинули зброю, щоб ми поплатилися за свою позицію»
Отець Богдан Гелета, якого разом з іншим бердянським священиком УГКЦ Іваном Левицьким тримали у незаконному ворожому ув’язненні, розповів, як окупанти сфабрикували проти них звинувачення, а потім катували більше ніж півтора року
💬Коли почалася широкомасштабна війна, це було для нас великим потрясінням. Ми в Бердянську відразу відчули, що йдуть зміни, не знали, чого чекати. Але протягом 9 місяців окупації нас не чіпали. Ми служили Літургії, молилися, зустрічалися з людьми. Хоча чомусь завжди думав, що зранку нас заберуть.
💬Переважна частина наших парафіян виїхала.
Хоча можна сказати і позитивне — було оновлення, приходили інші люди, які лишилися, шукали порятунку, підтримки. І ці віряни, переважно старші люди, ходили з отцем Іваном молитися в центрі. Вони молилися вервицю біля моря.
Жодних заборон щодо молитви не було. Ця молитва відбувалася щодня — за мир, за Україну. Такі намірення було небезпечно висловлювати, треба було робити це обережно, але Господь Бог їх знає. Я вірю, що ці люди, навіть залишившись без нас у Бердянську, продовжують молитися в цьому наміренні.
💬Спочатку нам говорили: ви затримані (начебто на декілька діб). Це була фільтрація. Там було дуже багато людей. Я потрапив у камеру № 3. Отець Іван був в іншій. Нас було сім—вісім чоловік у камері на двох.
💬Про нас «забули» на чотири місяці. А потім мене викликали і сказали, що в нашому храмі знайшли зброю, що мене будуть судити і дадуть 25 років тюрми. Я запитував, де знайшли зброю, однак мені конкретно нічого не сказали.
💬Ні отець Іван, ні я не йшов на компроміси. Ми говорили правду, що це війна, що вони злочинці, в очі говорили. Найімовірніше вони помстилися нам за ці слова. Нас могли депортувати, але підкинули нам зброю, щоб ми поплатилися за свою позицію.
💬Нас перевели в іншу в’язницю, це колонія № 77 у Бердянську. Ми були в ній приблизно п’ять місяців. Мене переселили в одиночну камеру, поставивши в ній колонку з музикою. З неї цілими днями гриміли радянські пісні. Я тоді зрозумів, як людина сходить з розуму і чому вчиняє самогубство.
💬В Бердянську ніхто не чіпав. У Горлівці чіпали майже щодня, там жахливо, жорстоко приймали. Мене майже не били під час прийому, а отця Івана били так, що він двічі втрачав свідомість.
💬Я боявся, коли мене карали фізично, але я відчував, що вони теж бояться.
💬 Бажаю звернутися до родин, матерів, дружин, які мають синів, батьків чи інших близьких у полоні: не втрачайте надії, моліться, звертайтеся до Бога — і все буде добре.
За матеріалами департаменту інформації УГКЦ
