Молоде лавандинове поле, життя якому надали волонтери благодійного фонду «Меморі86» в етно-селі запорізького Геленджику, на півночі нашої області, не дочекалось дощів. Та отримало нову порцію людського піклування.
Минулого тижня молоді рослинки підгодували та полили. До роботи долучився й десант від «Меморі86», й жителі Михайло-Лукашівської громади.
А от старше лавандове поле родини Сус з Матвіївки – запорізький Прованс, до якого декілька років іздили та святковими враженнями закохані, наречені, а також дитячі та дорослі екскурсії, взимку зазнало… перебільшеної уваги опадів. “Коріння вимокло від дощів, а коли трохи оклигало, трапилось значне похолодання, і лаванда померзла…” – розповідає Тетяна Сус, натхненниця та й трудівниця лавандових запорізьких полів.
Та нині поле зеленіє – там, де дійшли руки почистити, кущики зеленіють. Та й ті, які поки борються самостійно, прозоро натякають з-під сухих хащів хазяйці: ми є, ми тут, ми живі…
Лаванду можна розсадити, взявши від коріння шматочок.
Лавандин має іншу природу: його можна вкорінити від паростка. [До речі, так можна й розмножувати розмарин].
Тож, треба долучатися, почистити поле від сухих гілок. А хмиз лавандовий дуже ароматний!
Тож, нехай міцніє французька ароматна нотка у запорізьких степах.
Най квітне молоде Sea of tranquility та відновлюється матвіївське лавандове поле родини Сус.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
