Ось такий цікавий запис зробила на офіційному телеграм-каналі Бердянської міської військової адміністрації її начальниця Вікторія Галіціна:
«Осінь в нашому місті біля моря – це танець листя під музику хвиль і симфонію вітру, яка сповільнює час і наповнює серце невгасимою теплотою».
Дуже поетично. Вірш у прозі, можна сказати, вийшло. Такі щирі слова породжують лише щирі почуття, звичайно. Такі, наприклад, як любов – до рідного міста, моря, своєї країни.
До нашої України, яка бореться за свободу.
До речі, дивлячись на фото, яким начальниця міської військової адміністрації проілюструвала своє тихе освідчення у коханні місту Бердянську, ловиш себе на думці, що не відчуваєш холоду, незважаючи на те, що перед очима – пізноосіннє, хвилююче море: серце наповнилося незгасною теплотою.
Все буде Бердянськ!
Все буде Україна!