Євген КОМ на виставці у Страсбурзі
У п‘ятницю, 27 жовтня, запоріжців та гостей міста чекає зустріч з видатним фотомитцем Євгеном Компанійченком (КОМом). Цього дня у виставковій залі Запорізької облорганізації Національної спілки фотохудожників України відкриється його виставка IMPRESSION. В експозиції – 57 робіт, створених митцем вдалині від батьківщини протягом 2022-2023 років.
Це довгоочікувана подія. Бо Євген КОМ ще на початку 2000-х узяв за правило: у свій день народження дарувати глядачам творчий доробок за сезон. Шанувальники його мистецтва звикли до цієї традиції, яка не переривалася навіть у ковідні роки.
Крим, Запоріжжя, Одеса – місця, що надихають
2021 рік приніс зміни у життя митця…
Народжений в австрійському місті Кремс, дитинство і юність Євген провів у Криму. На початку 70-х, у пошуках можливостей, більших за кар’єру пляжного фотографа, він переїхав до Запоріжжя, де фотомистецтво у той час було на злеті.
Та Крим залишався невичерпним джерелом натхнення, а постійно доповнювана серія «Пляж» стала однією з візитівок майстра. І там, у Євпаторії, жила його мама…
Коли росія анексувала Крим, Євген кілька разів приїздив до неї, а в останні місяці до відходу мами у засвіти знаходився поруч. За цей час відраза митця до принесеного на півострів «руського міра» стала нестерпною.
…Закоханий у пляжну й документальну тематику, фотохудожник вирішив облаштуватися в Одесі. Це місто, крім наявності улюбленого моря, завжди його приваблювало незалежною ментальністю, іронічністю світосприйняття і потужною енергетикою. Тут, сподівається Євген, його творчість набуде нових обертів.
Налагодження одеського побуту прийшлося на осінь 2021 – початок 2022 року. Проте митець не збирається назавжди сказати «Прощавай!» Запоріжжю, яке займає особливе місце у його творчості. Тож Євген КОМ мріє про дослідження Чорноморського узбережжя і виставки в обох містах.
Про складнощі творчості у нуднуватій Європі
…Після розгубленості перших тижнів повномасштабного вторгнення фотохудожник почав шукати можливості хоч у якийсь спосіб продовжити творчу діяльність. Від керівника Івано-франківського фотоклубу Ростислава Кондрата він дізнався, що галерея «Асоціації Аполлонія/Apollonia» у Страсбурзі [Франція] Apollonia вирішила представити виставку «Ідентичності. Аспекти сучасної фотографії в Україні». Тема виявилася близькою Євгену. І трошки пізніше він отримав персональне запрошення до участі від одного з кураторів проєкту Гліба Вишеславського.
“Галерея відклала свої плани, аби показати нинішню Україну. І не через репортажні світлини [хоча вони теж дуже важливі і сам я дуже люблю документалістику], а через авторське мистецтво. Для мене ідентичність – це природній стан автора, те, що асоціюється з його внутрішнім світоглядом. Коли мистецтво є продовженням способу життя автора, йде від душі…”, – розповів Євген КОМ «МИГу».
По завершенні виставки Євген КОМ залишився у Франції. В Україні, що воює, зі зрозумілих причин стало неможливим вільно знімати усе, що забажається. Проте виявилося, що у європейських країнах теж не дуже багато об’єктів, які цікаві фотохудожнику для зйомки. Давня архітектура, доглянуті парки й газони…
“Мене вразило, з якою пошаною і гордістю французи ставляться до своєї спадщини, як дбайливо її доглядають… Звісно, ми намагалися потрапити в усі музеї, до яких могли дістатися… Найменше сподобався Лувр. Через натовпи туристів-селфістів”.
Майстра завжди більше цікавили сенси й іронічний погляд на речі, а не “красівєнькое” чи “сімейні фото”. Тим часом у французьких, німецьких, швейцарських містах (у європейських країнах існують безкоштовні або за символічну плату абонементи на проїзд, тож за день можна з’їздити, наприклад, на бієнале до Базеля і назад) око весь час дратували любителі селфі. Для яких, здавалося, важливішими були не власне пам’ятки мистецтва чи архітектури, а процес самозакоханої фіксації себе в “історичних інтер’єрах”.
Як розбудити дрімливу уяву
До якого б міста не потрапив Євген КОМ – у Франції йому з дружиною довелося за рекомендаціями соціальних служб кілька разів переїжджати з місця на місце, мешкати і в гуртожитках, і в перебудованому гаражі з єдиним віконцем під дахом, – він усюди шукав об’єкти, які би відповідали його внутрішньому запиту на психологічну рефлексію.
“Подібні об’єкти оточують нас з усіх боків, але частіше ми проходимо повз, чи то адаптовані до знависнілої реальності, чи то не вважаючи їх гідними творчої уваги. Можливо, місія будь-якого художника тим і важлива, щоб струснути дрімотливу уяву, змусивши глядача за допомогою незвичайної форми відкрити нове у старому. Глядач, під впливом естетичного адреналіну, знову, немов дитина, шалено інвентаризує навколишній світ, який ще недавно здавався таким нудним і зрозумілим”.
Це “нудне” і “зрозуміле” Євген КОМ шукав у нетрях європейських міст (там вони також є), металево-бетонних конструкціях портових споруд, на цвинтарях… Вельми цікавими для його об’єктива видалися абстрактні, а часом метафізичні “сюжети” на зворотньому боці старовинних усипальниць.
Миттєвості прориву до вищих сфер
Поза тим майстер дещо томився у Франції і сумував за Україною. “До цього я ніколи б не подумав, що здатен відчувати ностальгію… А виявилося, що це не порожні слова…” Йому не вистачало спілкування з колегами і глядачами, якого не здатен замінити Фейсбук. Тому перше, що Євген зробив на шляху з Франції до Одеси, – зупинився у Запоріжжі й узявся за підготовку виставки, яку традиційно відкриє у день свого народження, 27 жовтня.
Він назвав її французьким словом Impression. Крім прямого перекладу як “враження”, воно має багато контекстних вимірів: це і настрій, і досвід, і співпереживання. Так само і в експозиції опукло постають найрізноманітніші образи. “Побудовані” на документальних фактурах і текстурах, ці видіння й асоціації дарують глядачам чарівні миті прориву до вищих сфер.
“Усі мають власні асоціації. Чим більш вони різноманітні, тим краща картинка… Наша свідомість неодмінно хоче спертися на знайоме, можливо, зі звички все пояснювати, працює інстинкт психологічної безпеки… Естети більше розслаблені, просто медитують на те, що привернуло увагу, включаючи емоції, відгук на незвичайність форми, не особливо турбуючись про сенс. Якщо вважати, що сенси давно знайомі і пронизують століттями художні виплески, то чи варто напружуватися в пошуках давно відомого, краще насолодитися оригінальною подачею…
Виставлені роботи поєднує, за невеликим винятком, емоційне враження від сьогоднішніх тривожних подій. Декілька колажів символізують ставлення до часу та самої війни. Автору складно абстрагуватися від того, що відбувається в його країні, хоча чудово розуміє, ніхто не проти попестити очне яблуко химерними формами”.
Євген КОМ – майстер вищого пілотажу, бо в привабливу оболонку IMPRESSION загорнуте набагато більше, ніж ласощі для очного яблука.
Поспішайте! Виставка демонструватиметься лише 10 днів!
Ганна ЧУПРИНА, фото Євгена КОМа
“Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів”