Коли на випускному вечорі у Запорізькому фаховому музичному коледжі імені Платона Майбороди я почула, що є така ініціатива – створити на базі коледжу Інститут культури і мистецтв, то не одразу повірила своїм вухам. І в мирні часи це було б дуже амбітно, тож чи на часі це зараз?
Потім голову обсіли інші питання.
- Це буде муніципальний чи державний інститут?
- Звідки візьмуться на нього кошти?
- Де знайти фахових викладачів на інші спеціальності?
- Скільки часу потрібно для реорганізації?
За відповідями на них я звернулася до директора Департаменту культури та інформаційної політики Запорізької ОДА пана Владислава Мороко. І виявилося, що створення Інституту культури і мистецтв у Запоріжжі – зовсім не фата моргана, а продуманий план, який відповідає викликам воєнного часу і перспективам відновлення.
Після деокупації прийдемо фактично на руїни
– Пане Владиславе, яка головна і нагальна потреба у створенні Інститута культури і мистецтв?
– Зараз ми готуємо концепцію відновлення культури після деокупації.
У тимчасовій окупації знаходяться 70 відсотків Запорізької області, а кількість закладів культури на тих територіях – більше 600-т. Ми знаємо, що близько 100 із них зруйновані росіянами. І це не межа.
У наших закладах загарбники розміщують свої казарми, комендатури, свідомо перетворюючи їх на військові об’єкти. Просування фронту іде важко, тому після деокупації ми отримаємо фактично руїни.
Це стосується не тільки приміщень. В наших музеях усе, що має відношення до України, вже зруйноване росіянами. Вони все зробили, щоб нашої історії там не було. Те саме стосується бібліотек – вся українська книга знищена. Окупанти пішли далі радянської влади, яка допускала, що можуть бути українські революційні письменники і поети. Ці ж знищують усе під корінь.
Вони перемелюють також людський ресурс, замазують наших колег у співпрацю з ними. На жаль, багато з тих, хто залишився, не дуже опираються цьому замазуванню. Хто має Україну в серці, пройшли через погрози і катівні, але виїхали з окупованих територій. А тих, хто пішов на колаборацію, росіяни активно залучають до поширення своєї ідеології.
Ми бачимо в інформаційному просторі, що, аби довести свою потрібність, наші колишні колеги влаштовують імперсько-радянські свята, більше того, затягують до участі у цих заходах гарні дитячі колективи, якими ми пишалися. І це буде ще одна проблема: обережно й уважно працювати з дітьми, чиї душі зараз спотворюють.
Ми зробимо усе, аби колаборанти ніколи більше не були поруч з нами і не долучалися до наших дітей.
Фахівців, крім нас, ніхто не виховає
– Тобто, виникає кадрова проблема?
– Проблема якісних кадрів, які б залишалися у селі, була і в мирний час. Тенденція виїзду молоді може змінитися тоді, коли ми перестанемо будувати виключно вертикальне суспільство, а станемо працювати на горизонтальне.
Коли молода людина, незалежно від того, де знаходиться, може реалізувати себе у повній мірі й отримати за цю реалізацію достойну заробітну плату, матеріальні блага й умови життя.
Не сараї, які гордо іменуються клубами, чи школи без туалетів – а гарні облаштовані заклади освіти, охорони здоров’я, культури.
І тут ми повертаємося до кадрів. З фізичним відновленням інфраструктури, закладів, матеріально-технічної бази ми, сподіваюся, зможемо впоратися за допомогою європейських партнерів. Але ніхто, крім нас, не навчить майбутніх фахівців, керівників гуртків, директорів будинків культури або центрів надання культурних послуг.
Ця проблема серйозно постала також у Херсонській області, а ще більше – у Донецькій та Луганській областях, де все взагалі вщент зруйноване. Тому ми виступили з ініціативою на базі Запорізького фахового музичного коледжу імені Платна Майбороди створити Інститут культури і мистецтв.
Формат Освітнього хабу дозволить працювати вже зараз
– Але ж це питання не одного дня і навіть не місяця. І потребуватиме потужної державної підтримки…
– Нещодавно на вимогу чотирьох областей була окрема нарада у Міністерстві культури та інформаційної політики щодо майбутнього відродження культури. На ній ми представили нашу ініціативу.
На даний момент проєкт пілотно називається “Освітній хаб Півдня України”. Форма Хабу дозволить працювати уже зараз. Бо, ви праві, для створення Інституту треба пройти певні процедури — отримати ліцензію, залучити кадри, бо мають бути викладачі не тільки зі стажем, а й зі званнями та науковими ступенями, аби забезпечити якісне викладання.
А формат Освітнього хабу дає можливість не зволікати. І приємно, що його проєкт був підтриманий Міністерством як потрібний і актуальний.
Навчальним центром стане фаховий музичний коледж. А в якості практичної бази, де студенти могли би спробувати себе, слугуватиме уся мережа наших закладів культури – і філармонія, і театри, і бібліотеки.
Крім очної, плануються також і заочна форма навчання, і підвищення кваліфікації. Аби наші колеги, які повертаються з інших міст чи з-за кордону, бажають працювати, але не мають певних кваліфікаційних здобутків, змогли перенавчитися в Освітньому хабі – підкреслюю: не формально, а реально.
Під потреби діючого Освітнього хабу сподіваємося отримати підтримку і західних інвесторів. Вони розуміють, що без відновлення культури життя тут не буде, відповідно, триватимуть потужні міграційні процеси. Це чистий практицизм.
Дешевше підтримувати відродження у нас, ніж потім мати певне соціальне напруження у себе в своїх країнах.
Вони усвідомлюють, що це проблема не тільки України, бо війна росії з Україною – виклик для усієї Європи.
Нам потрібні управлінці. І ще багато фахівців
— Які в Освітньому хабі плануються напрямки?
— Зберігаються усі спеціальності коледжу. Серед актуальних напрямків – музейна справа, бібліотечна справа, мистецтво, прикладні напрямки. А в першу чергу потрібні управлінці, які зможуть підрахувати й запустити культурний проєкт. Без людей, які розуміють, що вони роблять, навіть найкраще виписаний проєкт ми не зможемо реалізувати. Потрібні адміністратори, менеджери в галузі культури – це найголовніше.
– Кого збираєтеся залучити до викладання?
– Це будуть і запорізькі, і луганські, і донецькі викладачі. Ми, на жаль чи на щастя, навчилися працювати віддалено. І до цього загального проєкту, потрібного принаймні чотирьом областям, можна буде запросити фахівців з Києва, Львова, інших потужних центрів, аби вони могли вести заняття факультативно за допомогою інструментів дистанційного навчання.
Хочемо зробити більш ефективним і дистанційне навчання безпосередньо в приміщеннях коледжу. По телефону навчатися й навчати дуже важко. Тому у планах – створити п’ ять інноваційних візуалізованих авдиторій з інтерактивними дошками і відповідним професійним обладнанням, яке допоможе знімати, наприклад, викладача хореографії, з усіх ракурсів, аби студенти могли побачити усі деталі вправ чи рухів. Такі класи існують в загальноосвітніх школах, ми зробимо за їх аналогом мистецькі класи-студії. Куди викладач заходить – і у нього під рукою є все, що треба.
І про гроші)
– Під такі плани потрібні великі кошти. Західні інвестори прийдуть, коли побачать, куди можна щось вкладати…
– Ми паралельно виписуємо концепцію і прораховуємо гроші. Приміщення є, і ми встигли до повномасштабної війни зробити проєктно-кошторисну документацію його ремонту. На цьому ми економимо три роки, бо зазвичай процеси узгоджень тривалі. А в рамках оновлення зможемо збільшити і потужність закладу. Сподіваємося на підтримку суспільства і депутатського корпусу. А далі будемо просити гроші субвенції з державного бюджету, бо це буде заклад для чотирьох областей.
– У які терміни можливо запустити Освітній хаб Півдня України?
– Це потрібно зараз. Тому, повторюся, сподіваємося на розуміння громадськості та підтримку депутатів. Коли вдасться її отримати, то Хаб може запрацювати з 1 вересня.
Зрозуміло, що з перших днів це не буде виш на 10 тисяч студентів. Та такі обсяги і не потрібно. Ми все не охопимо, у нас своя направленість. Ми орієнтуємося на кадри для села – це дуже важливо і актуально. Бо фізичний і соціальний ландшафт територій чотирьох областей дуже змінений.
Окрім освіти, потрібна ще й заробітна платня, яка була б цікава молодому фахівцю. І будинок, де він буде жити. Освітній хаб вписується в комплексну програму відродження, і ми будемо пропонувати, щоб випускники Хабу отримували заробітну плату і з державного бюджету, і з обласного, і з місцевих. Гроші з трьох джерел дозволять їм займатися справою і пестувати наших дітей – майбутню еліту української нації.
– Дякую за розмову і бажаю успіхів!
Розмовляла Ганна Чуприна, фото надані Департаментом культури та інформаційної політики Запорізької ОДА.
“Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів”
