Запорізька філармонія має прихильників на кожен захід. Навіть нині, коли багато людей вимушено виїхали із нашого міста та склад творчих колективів вимушено оновився.
Прикладом залюбленості у музику стали концерти святкової програми New Years, яких через обставини воєнного часу було два – перервану тривогою програму повторили через декілька днів, зібравши у залі ще більше щасливої публіки. Сподобалась програма концертів – маємо присутню джазу енергію та позитив. Та немає зайвої бравади, бо недоречна нині.
Мала маленьку розмову під дверима у залу, в компанії тих, хто, як і я, трохи спізнився на концерт, та одкровення адміністраторки, що найважче в її роботі: не аплодувати. Бути присутньою чи не на кожному концерті і – не аплодувати! Адміністраторам заборонено. Але ж як важко втриматись!
Мала трохи більшу розмову із диригентом Дмитром Митником – він знайшов час для розмови, відірвавшись від підготовки нової програми, перших весняних концертів . Робив аранжування для пісні «Червона троянда»….
– Що за програму готує наш оркестр?
– Концерт до свята – все для жінок, має назву The Best for woman та запланований на 4 та 5 березня. Можливо, буде ще один концерт 3 березня.
– І яку музику ви поклали до букету?
– Намагаємось знайти баланс між можливим та намріяним.
Буде багато симфонічних, естрадних творів. Відкриватиме концерт гранд-вальс з балету «Буратіно і Чарівна скрипка» Юрія Шевченка, ми його вже граємо, він чарівний. Буде мелодія із «Нотр Дамм де Парі» в інструментальній обробці.
Дві пісні – «Коханий» та «Червону троянду» буде співати з нами Інна Гапон, вона, до речі, подружка мого дитинства – товаришували наші батьки, і всі наші свята були спільними.
У нас з’явився вокальний бас, Данило Риндін, а бас, я впевнений, приємний для жіночого вуха. Данило заспіває арію Карася із «Запорожця за Дунаєм».
Прозвучить «Жайворонок» – Віталий Солом’янчук зіграє його на віброфоні, це неймовірне звучання. Тож, будемо розважати усіма своїми талантами.
– Нині на сцені, за інструментами, – багато молодих облич…
– Так, оркестр оновився під впливом незворотних обставин. На сцену вийшли наші учні. Вони ще не вирішальний фактор, та вони дають музичне наповнення. І – самі мають хорошу практику. Тож, усі задоволені.
Грає мій учень із першої музичної школи, трубач Андрій Петренко. Він брав участь у концерті 27 листопада, у складі Big Band. Грає учень четвертого курсу музичного коледжу імені Майбороди Богдан Войтенко, трубач, клас Тараса Пацернюка. На ударних працює Ілля Ільченко, який вчиться у Віталія Солом’янчука, також на четвертому курсі нашого музучилища.
На контрабасі помітна юна Ганна Карнаух, першокурсниця Харківської консерваторії.
І молодь добре вправляється. Головне – чути, не схибити та знати, що буде далі. Робота в оркестрі потребує досвіду. І наші діти почали його набувати.
– Я пам’ятаю цей стан. Маю досвід – грала у дитячому оркестрі народних інструментів у Новій Каховці. Тому розумію, що чути музику з глядацької зали, це зовсім інше, ніж бути всередині процесу створення музики.
– А диригент має все знати. Має готувати оркестр до того, що буде наступної миті… Має запалювати музикантів настроєм!
– Та ви запалюєте настроєм навіть зі спини, ми це відчуваємо.
Дмитро Митник сміється.
– А за фахом ви піаніст?
– Тромбоніст. Та першу музичну школу закінчив за класом фортепіано. А потім обрав тромбон, бо якщо не цей інструмент, я би далі музиці не вчився.
У цьому винний мій тато. Мама вчила грі на фортепіано у другій музичній школі [серед її учнів – Наталя Боєва, композитор, – авт.] А тато вчився у Казанському університеті, там була студентська джаз-банда, де він грав на піаніно. Тому коли вдома сідав за інструмент та награвав джазові мелодії, мене це зачаровувало. Тато розповідав про «Серенаду Сонячної долини», наспівував пісні з фільму, акомпанував собі. А одного разу каже: “Димка, хочешь посмотреть фильм «Серенада Солнечной долины»?”
А тоді у Запоріжжя привезли картини Фільмфонду і вони йшли у кінотеатрі імені Маяковського, у Довженко, у Дробязко… Тож всюди, де демонстрували «Серенаду Сонячної долини», я побував та подивився цей фільм.
Тоді й вирішив, що буду тромбоністом.
– За диригентським пультом нашого оркестру працює і скрипаль Олександр Горлов.
– Так, над прем’єрою 25 лютого – концертом органної музики, разом із Ілоною Турчаніновою, Віталієм Солом’янчуком та симфонічним оркестром. У програмі – музика Вівальді, Баха, Дворжака в оригінальній трактовці та аранжуванні.
– Відчуваю, що філармонія нині – справжній пункт незламності.
– Безсумнівно. Бо незламні наші люди. Треба віддати належне музикантам оркестру, які, опинившись у тяжких обставинах не припиняють працювати та вчити, зберігають тактовність, витримку та доброзичливість.
Вдячний за постійну підтримку нашому директору Ірини Конарєвої. Вона цінує та береже таланти, щедра на емоційну та дієву допомогу.
Я ж на репетиціях говорю оркестрантам: музика народжується у дружній атмосфері. Якщо у нас не буде дружби, і музики не буде.
Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА та із сторінки Запорізької обласної філармонії у Facebook
Матеріал підготовлено ГО “Журналістська організація газети “МИГ” у межах проєкту “Слово правди – наша зброя” за підтримки програми «Стійкість», яка упроваджується Фонд Східна Європа у консорціумі
неурядових організацій на чолі з ERIM [Франція] у партнерстві з Фундацією домів з прав людини,
Домом прав людини – Тбілісі, Чорноморським фондом регіонального співробітництва та коштом
Європейського Союзу [European Union in Ukraine].
