За словами зоозахисників, в Україні після початку війни різко зросла кількість покинутих або, за збігом трагічних обставин, домашніх тварин, що тимчасово залишилися без нагляду, – насамперед на територіях, куди ступив чобіт рашистів. З’явилася і нова категорія постраждалих чотирилапих – тих, хто отримав осколкові та вогнепальні поранення.
Волонтери різних організацій намагаються вивезти на безпечну територію і врятувати якомога більше таких бідолах [«ми відповідаємо за тих, кого приручили»]. Тим більше, що всі вони, які звикли до турбот людини і мирних умов, відчувають справжній шок від пекла, що відбувається, і мають мінімальні шанси вижити самостійно, особливо під постійними бомбардуваннями.
У Запоріжжі порятунком тяжко хворих, а останнім часом і поранених тварин займається, зокрема, громадська зоозахисна організація та благодійний фонд «Шанс» [керівник Юрій Ковбаса]. Вона має свій невеликий притулок-перетримку для собак, по можливості оплачує лікування чотирилапих та забезпечує їх кормами.
– У мирний час під нашою опікою перебувало близько 150 собак, зараз – 220, – каже активістка «Шансу» Олена Пилова. – Додалося багато тварин з територій, де ведуться активні бойові дії. Нині це Гуляйполе, Кам’янське, Оріхів та інші населені пункти. Багато людей тікали від війни, встигнувши прихопити із собою лише документи, а своїх вихованців залишили чи втратили під час обстрілів. Нам майже щодня дзвонять та просять забрати таких тварин. Дуже допомагають волонтери. Вони доставляють у гарячі точки гуманітарні вантажі, а по дорозі назад вивозять і собак, і кішок. Допомагають і наші солдати на блок-постах. Багато тварин поранено. Ми їх відвозимо до ветклініки «Бест» чи «Добродій». Фахівці цих клінік надають високопрофесійну допомогу будь-якої складності та нерідко у кредит. Дякую їм. Наша організація некомерційна, фінансується виключно за рахунок добровільних пожертвувань. Тому далеко не завжди вдається одразу зібрати потрібну суму. Після закінчення лікування, якщо немає можливості повернути тварин колишнім господарям, ми намагаємось влаштувати їх у хороші руки і тимчасово влаштовуємо у притулок-перетримку. Якщо у власному притулку місць уже немає, то намагаємось домовитися та орендувати вольєри в інших кінологічних організаціях. У середньому оренда вольєра коштує 70 грн на день. Плюс забезпечуємо кормом. Зараз все це зробити набагато складніше, оскільки до нас практично щодня звертаються із проханням забрати собаку чи кішку. Нині лише «на перетримці» у нас перебувають 80 собак, і вільних вольєрів поки що немає. Але ми намагаємося все одно нікому не відмовляти, бо співпрацюємо ще й із багатьма волонтерськими кінологічними центрами, які нам допомагають.
На рахунку “Шансу” багато врятованих життів братів наших менших. Активісти організації можуть розповісти чимало драматичних та дивовижних історій – як трагічних, так і щасливих. Ось лише деякі з них.
«Череп пса був просто усіяний осколками»
Хазяїна величезного і красивого алабая на прізвисько Бояр звуть Євген. Він житель Гуляйполя, а зараз – боєць ЗСУ, воює на Запорізькому напрямку із російськими орками. Свого улюбленого пса евакуював із Гуляйполя одразу, як тільки посилилися обстріли рідного міста. Влаштував Бояра у центрі перетримки тварин однієї із запорізьких кінологічних організацій. Але й тут, у відносно спокійному та безпечному місці, не вдалося уникнути лиха. За трагічним збігом обставин, під час ракетного обстрілу Запоріжжя одна з ракет, яку не встигли збити наші війська ППО, впала на територію саме цього центру перетримання собак, і Бояр отримав дуже серйозні поранення.
У собаки діагностували множинні ушкодження нижньої щелепи, осколкові поранення голови – були посічені м’які тканини, подрібнені кістки, травмовані ясна, вибиті зуби тощо. Пса одразу ж доставили до ветклініки «Бест», і з того моменту патронат над ним узяли «шансівці» – доти, доки господар пса не повернеться з війни.
Активісти «Шансу» розповідають:
– Бояра вчасно прооперували. Величезне спасибі та низький уклін лікарям та персоналу клініки за порятунок собаки, та окреме спасибі ветлікарю Коваленко за грамотну хірургію. На рентгені було видно неймовірну кількість уламків снаряда – череп був усіяний ними. Посічені тканини, розірвана щелепа у дрібні шматочки, у ній – дірка. Одне око втрачене безповоротно. Щелепу хірург складав за допомогою металевих частин, ушивав і зашивав більше двох годин, зробив пластику піднебіння…
Пес виявився дуже життєлюбним і витривалим. Він досить довго перебував у клініці та стоїчно витримував усі хворобливі процедури. Реабілітація просувалася повільно. Бояр осліп на одне око. Через контузію також тимчасово оглух. Крім того, хоча щелепу йому «зібрали», він не міг самостійно ні їсти, ні пити. Поступово алабай все ж таки навчився самостійно їсти, але пити воду ніяк не виходило. Тож собаку напували з пляшечки.
Понад місяць Бояр перебував на стаціонарному лікуванні. Переніс кілька додаткових операцій, та вижив! Поступово до нього повернулася чутка, і він, нарешті, знову навчився самостійно пити. Хазяїн Бояра, коли бував у своїх «військових справах» в обласному центрі, обов’язково відвідував свого пса. А потім знову повертався на передову. Активісти «Шансу» вирішили, що до остаточного повернення Євгена з фронту та повної нашої Перемоги Бояр житиме у Запоріжжі, під опікою волонтерів.
Тайсон: чотирилапий фронтовий побратим
Наприкінці квітня до стаціонару клініки «Бест» з фронту з-під Оріхова привезли пораненого четвероного бійця – собаку на прізвисько Тайсон. Це було друге серйозне поранення пса.
Солдати розповіли, що пес добровільно прийшов до них на передову, залишився на фронті та вже врятував життя багатьом бійцям. Про нього ледь не легенди ходять:
«Пес живе разом із воїнами ЗСУ на лінії фронту в Запорізькій області. Він не боїться гучних звуків, пострілів та вибухів. Ніколи не тікає під час обстрілів, сидить разом із солдатами. Тайсон має унікальну здатність – хвилин за 20 до обстрілу він попереджає про це бійців, причому навіть показує напрямок, звідки слід чекати на «прильоти». І наші хлопці встигають підготуватися, перейти до укриття. Бійці вважають Тайсона своїм побратимом та талісманом. Кажуть, що між солдатами навіть є негласний договір – у разі чого першим рятувати саме Тайсона, а вже потім інших бійців…»
Після першого поранення Тайсон одужав і знову повернувся на фронт. А друге поранення отримав, рятуючи своїх побратимів. Вони розповідають, що пес вискочив на покрівлю бліндажу якраз тоді, коли був «приліт» ворожих снарядів, і закрив своїм тілом бійця, прийнявши осколки на себе.
Більше місяця Тайсон провів у ветклініці «Бест», де четириногого героя взялися лікувати безкоштовно [«Шанс» доставляв лише пелюшки, корм та перев’язувальні матеріали]. Фронтові товариші кілька разів відвідували його в лікарні і суворо заборонили волонтерам прилаштовувати пса «в хороші руки» після лікування. Сказали, що з нетерпінням чекають на його повернення до частини.
Так і сталося. Безстрашний пес-боєць повернувся до своїх бойових товаришів – на фронт під Оріхів.
«Якби Бурана привезли відразу після поранення, то врятували б…»
Молодий пес на прізвисько Буран жив у селі Новоданилівка, поряд із містом Токмак. Лінія фронту проходила дуже близько – сусіднє село вже було окуповане військами росії. Господарі собаки евакуювались у Запоріжжі, на якийсь час залишивши Бурана своїм родичам, які навідріз відмовилися їхати і кидати власний будинок та господарство. А обстріли тим часом ставали дедалі інтенсивнішими. І ось на початку червня ракета розірвалася практично біля будинку. Люди, хвала Господу, не постраждали. Більшість осколків від ракети «прийняв» на себе автомобіль, що стояв у дворі. Це врятувало життя і Бурану, але він отримав важке поранення.
Ситуація ускладнилася ще й тим, що на місці, у самому селі, собаці ніхто не міг надати професійної допомоги. Хазяї пса, які на той момент вже жили у Запоріжжі, свого чотирилапого друга не покинули. З величезними труднощами вони все ж таки дісталися Новоданилівки і вивезли пораненого Бурана. Проте на евакуацію пішло п’ять днів, протягом яких поранена тварина не отримувала потрібної медичної допомоги.
Вже у Запоріжжі волонтери «Шансу» влаштували Бурана у ветклініку. Вони допомагали із забезпеченням тварини кормом та санітарними засобами, а саме лікування оплачували господарі пса.
Лікування було дуже складним. Крім наскрізної рани собака також отримав тяжку травму хребта. Нескінченні крапельниці, перев’язки, уколи, обстеження… Два дні Буран просто лежав і плакав, взагалі не підводячи голови – не їв і не пив. Слабко реагував лише тоді, коли господарі до нього приходили. Потім пес начебто став оживати, але, на жаль, у нього почалася пневмонія та некроз тканин у рані, що призвів до загального сепсису. І за вісім днів він помер.
Якби Бурана привезли відразу після поранення, то швидше за все врятували б. Але з гарячих точок вивезти когось взагалі вкрай складно, тому багато тварин гинуть.
Зверніть увагу!
“Шанс” не фінансує держава. Допомога тваринам здійснюється за рахунок пожертвувань.
РЕКВІЗИТИ ДЛЯ ДОПОМОГИ
Картки ПРИВАТБАНКУ:
5169 3600 0375 1041
4149 4393 1359 3604 Юрій Ковбаса.
Доступні всі міжнародні переклади та переклади на
валютні IB рахунки:
UA593052990000026203771984976 – долар
UA533052990000026208762976136 – євро
та через сайт міжнародних перекладів
з мінімальною комісією: https://paysend.com/ru
Отримувач – KOVBASA JURIJ
+38(050)2341280
З термінових питань дзвоніть 0970386869, 0502341280 – Юрій.