Президенти України та Туреччини 3 лютого підписали угоду про вільну торгівлю між двома країнами. Раніше цей документ узгодив Кабінет міністрів, а щоб угода набула чинності, її має ратифікувати Верховна рада.
Чи вигідна Україні зона вільної торгівлі з Туреччиною, що отримає Україна в ефірі Українського радіо розповів доктор економічних наук Ігор Гужва (Центр розвитку ринкової економіки (CMD-Ukraine)
“Питання про зону вільної торгівлі між Україною і Туреччиною з’явилося не вчора. Що цікаво, Україна першою в кінці 1990-х — початку 2000-х років ініціювала цю угоду. Тоді в Україні були достатньо розвинені промисловий, аграрний, виробничий комплекси. Нам тоді було що запропонувати світові, окрема і Туреччині”, — нагадав експерт.
Гужва зазначив, що станом на 1991 рік і в Україні, і в Туреччині налічувалося населення по 55 мільйонів осіб: “З того часу Україна точно втратила орієнтовно до 15-ти мільйонів осіб, які перебувають за кордоном. Натомість Туреччина збільшила населення, нині там понад 70 мільйонів людей проживають”.
Україна пропонувала Туреччині, щоб вона відкрила свої ринки для постачання українських товарів. Спочатку відповіді не було, а у 2005-2006 роках було досягнуто політичних домовленостей і було запропоновано певну модель, яка мала охоплювати торгівлю товарами й послугами, вирішувати питання конкуренції.
“Ключовим питанням переговорного процесу було те, нам потрібно було увійти у торговельно-правову площину. Туреччина вже на той час була членом Світової організації торгівлі, мала багато угод про вільну торгівлю з різними країнами, мала вже Митний союз із ЄС. А Україна в цей час була у процесі приєднання до Світової організації торгівлі. Між тим переговори тривали”, — зазначив експерт.
Про особливості ринку Туреччини
“Позиція Туреччини для України важлива, бо якщо порівняти умови тарифного захисту України та Туреччини, ми побачимо великий розрив. Якщо в Україні середні ставки мита 5-10-15%, а по деяких позиціях 20%, і лише кілька мають по 50%. А в Туреччини тарифний захист є набагато вищий. Є ставки мита по 50, 100, навіть по 200-225%. Тобто це непорівнянний тарифний захист. Туреччина має близько 20 угод про вільну торгівлю з різними країнами світу. І в рамках усіх цих угод Туреччина зберігає за собою право фактично виключення доступу до свого ринку на перероблювану сільськогосподарську продукцію. Йдеться про готові продукти, такі як кетчуп, майонези, томатна паста”, — розповів Гужва.
Він зазначив, що у Туреччині упродовж останніх 20 років відбулися “економічні дива”. “Туреччина значною мірою наростила переробну промисловість. Як це вона робила? Це були іноземні інвестиції. Туреччина у 2012 році виплатила останній кредит МВФ і більше туди не зверталися. Вони використовували прямі іноземні інвестиції і власний політичний ресурс. Вони тепер мають дуже потужну промислову політику і комфортні умови для виробництва”.
Хто виграє, а хто програє від угоди
Експерт нагадав, що угода набуває чинності з 2023 року і, на його думку, в України “ще є час на дотації чи пошуку партнерів”: “Щодо більшості позицій мито для турецьких товарів скорочуватиметься поступово. Передбачені перехідні періоди для найбільш чутливих товарів. У середньому це 5 років. Це достатньо часу, щоб переорієнтуватися”,
“На сьогодні вже є певні розуміння в уряді, як захищати, наприклад, легку промисловість, бо вона найбільш постраждала, оскільки Туреччина має значний потенціал у цій галузі. Україна зараз має думати, які компенсатори треба дати цієї галузі. Ця галузь не єдина. Де в України є потужності, там і в Туреччини є потужності. Це стосується наземного транспорту (тролейбуси, трамваї, автобуси), цементу, побутової техніки. Якщо нічого не робити і кинути бізнес напризволяще, він може втратити будь-які позиції на внутрішньому ринку. Потрібно робити завчасні кроки: давати бізнесу дешеві довгі гроші на модернізацію обладнання та стимулювати попит серед населення”, — підсумував Ігор Гужва.
https://suspilne.media/204148-ugoda-pro-vilnu-torgivlu-z-tureccinou-u-comu-vigoda-ukraini/
