“Приємна несподіванка! Щиро дякую членам жюрі за високу оцінку моєї поезії”, – подікувала у соцмережі запорізька поетка Наталія Літош, дізнавшись, що її вірш став переможним у конкурсі «Ми всі родом із дитинства». 
Привітавши нашу поетку, знову перечитала її поезію:
Кульбабка притулилась край дороги,
Дрімає кошеня біля воріт…
Згадалося дитинство босоноге –
Дивлюсь, мов фільм, через багато літ.
Ось ми смолу у лісі вибираєм:
Матуся, тато, я – мале дівча.
Тут білий килим запашних конвалій!
І під кущем сховалося зайча.
За обрій сонце стомлене сідає.
Із поля йде корівок череда.
На стіл вечерю мама накриває, –
Струнка, щаслива, гарна, молода.
То бачу тато на велосипеді
Везе донькУ у дивну далечінь.
Чорнявий красень, в клітчатім кашкеті, –
Над нами пропливає неба синь…
Так день у день стрімкі стежки-дороги,
Вели мене в незвідані краї.
Дитинство залишилося за рогом,
Зв’язавши в вузлик всі літа мої.
Багато серій в цій кінокартині:
І сміх, і сльози – все тут ожило…
Зроби ж Ти, Боже, так в моїй країні,
Щоби дитинство у дітей БУЛО,
Щасливим, сонячним, під мирним небом,
Нам, українцям, більшого не треба!
Наталія Літош, 22.05.2023
