Письмо обнародовала в соцсетях пресс-служба ГУ ГСЧС Украины в Запорожской области
:
Добрий день! Опублікуйте будь ласка!
Хочу поділитися своєю історією.
Мене звати Коцко Анастасія мого синочка Ярослав, йому трішки більше року. Ми з сином проживаємо на окупованій території, поблизу міста Мелітополь. Нам випала можливість виїхати з окупації до своїх родичів на деяких час. І я вирішила спробувати! Нам треба було дістатися Запоріжжя. Ми їхали через Токмак , Пологи.. шлях був дуже важкий, з немовлям яке не може всидіти на місці.. постійні брок пости та перевірки, орки все перевіряли, це було дуже страшно і коли ми доїхали до міста Пологи, нас зупинили та не дали проїхати. І в цей момент в мене сталася панічна атака. Я з малою дитиною в невідомому місті в маршрутці з нами були ще люди ..не знала де перевдягти дитину, чим тепленьким нагодувати ( їхали в період сильних дощів). Місцеві жителі нас привели в шкільний підвал , він безпечний , та неймовірно холодний..умови не для маленької дитини. В мене був шок і неймовірний страх за сина. Він дуже капризував. Перевдягти памперс просто було дуже складно, бо в підвалі холодніше чим на вулиці. Я сиділа в розпачі з сином на руках і ми разом плакали. Я не могла зібратися с силами , бо вперше опинилася в такій складній ситуації. Ще й на додачу сильно лунали вибухи і це ще більше лякало!
Але Бог схилився над нами та послав нам СПРАВЖНІХ РЯТУВАЛЬНИКІВ! До нас підійшли працівники Пологівського районного управління ДНСН України у Запорізькій області. Чоловіки побачили мене з маленькою дитиною і забрали до себе у частину. Нам надали окрему кімнату де було зручне спальне місце, вода , а головне було тепло! Нас нагодували та дали все необхідне для дитини! Ми були у безпеці! А найголовніше, спілкуючись всі неабияк підтримували, мов справжні психологи! Ставилися до нас з усією душею та добротою, цю допомогу та цих людей я ніколи в житті не забуду! Так ми пробули у частині два дні, а на третій день один з рятувальників пішов домовлятися з окупантами на посту щоб нас пропустили , бо в місті зібралося багато машин з людьми які їхали з далеку. Завдяки рятувальникам мій синочок не захворів та перебував у безпеці та комфорті. А я не з’їхала з глузду завдяки професійній та щирій підтримці чоловіків рятувальників!
Дякую від усієї нашої родини.
І вважаю що обов’язково сказати імена моїх Героїв, Героїв України!
Начальник управління Голінько Юрій Заступник начальника управління Семененко Олександр,
Заступник начальника управління Хоменко Віталій.
*
Зараз Слава Богу ми у безпеці. Та я мрію щоб безпечно і спокійно стало вдома.
Нам затишно, нас добре приймають, та серце моє зараз далеко на війні, а моя головна мета зберегти нашу дитину.
Шлях який нам довелося подолати я ніколи не забуду і вже дорослому сину буду розповідати як мама сама з немовлям на руках долали тисячі кілометрів.
Хвала Богу що посилав нам на шляху добрих людей які нас рятували…
Фото от пресс-службы ГУ ГСЧС
