Це нині, майже через рік після початку повномасштабного вторгнення рф, директор Іван Курпаяніді може спокійно розповідати, як працював Центр серцево–судинних захворювань на початку великої війни.
У ситуації, коли іноді не вистачало робочих рук та ліків, під звуки сирен та вибухів, у медичному закладі цілодобово сім днів на тиждень лікували та оперували пацієнтів – цивільних та військових.
Тоді, у лютому-березні 2022 року, ніхто не знав, що буде далі, – через місяць, чи, навіть, тиждень.
Але співробітники продовжували надавати якісну медичну допомогу всім, хто її потребував.
Залишилися в місті, ночували у лікарні…
– Дуже важко було, – зізнається директор “Обласного медичного центру серцево–судинних захворювань” Іван Курпаяніді. – У перші десять днів війни багато співробітників поїхали з Запоріжжя, близько 70-ти осіб. І лікарі, і медичний персонал. У нас же працюють, переважно, жінки.
Не вистачало санітарок та не медичних працівників.
Але у відділеннях реанімації та інтервенційної кардіології [де ставлять стенти] практично всі залишилися на своїх робочих місцях.
Співробітники працювали без вихідних, жили у Центрі… Однак ставилися до таких умов праці та побуту з розумінням.
– Великою проблемою була доставка працівників на робоче місце, – каже лікар. – У нас же працюють і мешканці Оріхова, Степногірська, сіл із-під Василівки…
Коли запровадили комендантську одину, ми складали списки, робили перепустки, розвозили людей власним транспортом.
Також у Центр звернулися за допомогою співробітники сусідньої лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги: ті, що мешкали не у Запоріжжі, і не мали змоги кожного дня діставатися до роботи, їм треба було десь ночувати.
– Ми закрили один поверх, і у нас мешкали 30 медиків із передмістя, а також електрики, сантехніки – ті фахівці, які могли знадобитися будь-якої миті.
Найголовніше на той час було організувати харчування, доставку людей, отримати централізоване медикаментозне забезпечення. Адже у нас були поставки ліків із Києва та Харкова, який першим зазнав сильних обстрілів.
Обласна влада виділила 500 тисяч гривень на купівлю інструментів для лікування інфаркту міокарда.
Дуже багато допомагали волонтери – продуктами харчування, постільною білизною, гігієнічними наборами.
Червоний Хрест забезпечував гуманітаркою, продуктами, – розповідає Іван Курпаяніді.
У Центрі обладнали бомбосховище, підготували там сидячі місця та поставили ліжка.
На випадок аварійного вимкнення світла запаслися генератором та ліхтариками.
Закрили вікна, щоб убезпечити приміщення від можливих руйнувань від уламків.
Лікарі діагностують інфаркти у 27-річних
Зміни торкнулися і лікувального процесу.
Як відомо, у воєнний час лікарням заборонили займатися плановою госпіталізацією хворих.
Тому загалом кількість кардіологічних пацієнтів зменшилася, але число ургентних випадків, коли стан хворого загрожує життю і потребує проведення невідкладних лікувальних заходів, збільшилося.
– На жаль, нині за медичною допомогою часто звертаються тяжкі пацієнти, які зазнають болю, але терплять. До останнього сидять вдома, думають, що не на часі звертатися до лікарів.
Багато гіпертоніків не звертають уваги на тиск, хаотично п’ють препарати, чого категорично не можна робити.
Звісно, виникають ускладнення, – пояснює лікар.
Тому потрібно не тягнути зі зверненням до лікаря.
Хворих із ускладненнями важче лікувати, потрібно більше препаратів та часу.
На жаль, багато постійних пацієнтів кардіологів залишилися на тимчасово окупованих територіях області.
– У перші місяці війни вони ще могли приїхати до нас на лікування та консультації, тепер – ні, – каже Іван Курпаяніді. – За моїми даними, в окупації пацієнти не одержують необхідної медичної допомоги – ліків немає, кваліфіковані спеціалісти виїхали.
Родичі намагаються передавати потрібні препарати, але вони не доходять до хворих.
Взагалі, наші кардіологи пішли далеко вперед в лікуванні хвороб.
Ми співпрацювали з провідними європейськими клініками; 80 відсотків усіх препаратів для лікування у нас сучасні.
Та у Центрі рятують не лише цивільних, але й військових.
Перших пацієнтів з передової – з інфарктами, аритміями – почали привозити “швидкими допомогами” у квітні-травні минулого року.
Стрес, психоемоційне навантаження провокують загострення серцево-судинних захворювань.
Лікарі вже бачили інфаркти у 27, 29, 30 років.
За словами Івана Курпаяніді, за півроку у клініці пройшли стаціонарне лікування 250 військовослужбовців.
І за цей час не було жодної смерті військових.
Взагалі, летальність серед пацієнтів запорізького Центру – найнижча в Україні.
Нині аритмій навіть більше, ніж інфарктів
У медичному закладі пацієнтам з інфарктами надають безоплатно діагностику, знеболення, лікування та ліки з Нацпереліку.
За потреби стентування за бюджетні кошти виконують у 60-70 відсотків випадків.
Але нині, як відмічають лікарі, аритмій навіть більше, ніж інфарктів.
У довоєнний час у Запорізькій області стояло на обліку до семи тисяч пацієнтів із різними видами аритмій.
– І ми хочемо зараз, під час війни, все ж таки відкрити відділення інтервенційної аритмології, бо це – перспектива, – зазначає Іван Курпаяніді. – Тим більше, що такі відділення вже успішно працюють в Україні.
Поруч з нами місто Дніпро, там лікарі випереджають нас із лікування аритмій років на 20.
Для цього потрібно наше відділення аритмології доукомплектувати обладнанням.
Але й ми не стоїмо на місці, ми придбали УЗД-апарат із стравохідним датчиком. Таким чином, ми можемо “дивитись” порожнину серця зсередини.
Наскільки я знаю, це єдиний апарат у нашій області, на якому працює підготовлений фахівець.
Така діагностика дуже допомагає при лікуванні. Тому що, коли є тромб у порожнині серця, це одне лікування, немає тромбу – інше.
Іван Курпаяніді пояснює:
– Наші фахівці проводять операції. Звичайно, не всі аритмії вимагають хірургічного лікування. Але значну частину цих захворювань ми маємо можливість вилікувати оперативним шляхом.
І якщо порахувати, скільки людина змушена приймати ліків при аритмії, їхню ціну, то операція за ціною коштує стільки ж.
До того ж, післяопераційна підтримуюча терапія вартує набагато менше.
А головне – якість життя пацієнта зовсім інша, він має можливість займатись улюбленою справою без шкоди для здоров’я та жити без великої кількості таблеток.
І сучасна медицина допомагає в цьому.
“Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та WAN-IFRA в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів”
