Це фото, яке мені одного разу – років шість тому, потрапило на очі в Інтернеті, можна назвати так: «Мешканка Запоріжжя очікує на початок будівництва McDonalds’а, щоб збігати на перекус».
Ну, а щоб потрапити на місце, де в майбутньому – років за шістдесят із гаком – з’явиться McDonalds, потрібно було пройти алеєю Ентузіастів, як до Другої світової війни в Запоріжжі називався сучасний проспект Металургів, і стати спиною до скульптур, які теж потрапили на старий знімок. Це льотчик і танкіст. Місто за дніпровськими порогами в тридцяті роки минулого століття будувалося і… мілітаризувалося.
Чи краще стало на проспекті Металургів, колишній алеї Ентузіастів, категорично судити не беруся, але особисто я за просторі, відкриті проспекти і вулиці, не загромаджені жодними конструкціями і спорудами.
Проспекти та вулиці з перспективою – це був, скажімо так, стиль Запоріжжя. Це була одна з його особливостей. Потім, уже в наш час, вона поступово почала втрачатися: загромождена, втративши перспективу, вулиця Сталеварів, загроможденний бульвар Марії Примаченко…
Вийшло якесь змішання стилів, щоб не сказати – відвертий несмак.
З любов’ю до міста за дніпровськими порогами
Володимир ШАК,
журналіст
