Цей лист з окупації, який, мабуть, нікого не залишить байдужим, оприлюднив портал Brd24. Він – для повільного, вдумливого прочитання:
«Виходиш у місто на ринок, а там – купа бородачів, які розмовляють ламаною російською, а частіше – якоюсь з кавказьких мов. Так, це саме ті, хто прийшов «захищати» російську мову. Уявляєте? Причому поводяться вони, як господарі! Я – миролюбна людина, але побачивши цю публіку, руки, зізнаюся чесно, сверблять… хочеться схопити щось з купою патронів і стволів – як у Термінатора в однойменному фільмі. Я після кожного такого виходу до міста довго відходжу.
Приходиш на роботу і просто сидиш. Немає навколо радісної метушні, більшість колег – сумні чи, у кращому разі, нейтральні. Є, звичайно, і ті, хто відверто радий тому, що відбувається.
Не додає настрою і навантажувач з «Z»-кою з колорадської стрічки на задньому склі, що бігає містом. Це ж хтось із «своїх» наклеїв!
А гелікоптери! Поки їх гарненько не «підрихтували», кожен божий день чув їхній гуркіт. Як людині, яка мала справу з цією технікою, яка чітко представляє, скільки потенційних смертей несе кожна з цих «бабок», було всередині дуже боляче. А коли вони літали над містом на малих висотах… Треба було бачити, як я, стоячи у себе на подвір’ї, репетував: «Де мій «Стінгер!». І як дружина стусанами заганяла мене до хати. Тому що сусід ліворуч давно має «курячий» паспорт і їздить з «аквафрешем», сусід навпроти – взагалі сепар, брав участь у всіх «святах» із колорадською стрічкою і ходив зі скринькою на «референдумі».
А «візерунки» в небі від літаків! Вони кружляють найчастіше десь між Бердянськом та Приморськом. Уявити, що на них підвішено по 4 ФАБ-500, які полетять по наших воїнах, нескладно. Я чітко розумію, яка це руйнівна сила. Підвішував сам такі на свій літак на навчаннях. А з настанням темряви слідів не видно, а чути гомін.
Ні, мені не страшно. Боляче і сумно. Від власного безсилля».
Що тут можна сказати? Витримки тільки можна побажати, щоб не зірватися.
Віремо у наші ЗСУ! Віримо у нашу Україну!
