Про поді трирічної давнини нагадав запорізький історик Олег Власов. Три роки тому трапилася Каховська катастрофа [так звучить грецькою], яку він характеризує як «революцію» – латиною або «переворот» – українською, і надає аргументів саме такому сенсу.
У ніч на шосте червня 2023 року російські війська підірвали греблю Каховської ГЕС.
“Прибережні міста й села нижче греблі, у Херсонській області, повільно поглинула катастрофічна повінь, були зруйновані споруди, загинули сотні людей і тварин, а вище греблі штучне «море» міліло на п’ять сантиметрів щогодини! До дев’ятого червня вода на Хортиці відійшла на 20, а де й на 50 м, залежно від крутизни берега. Вже 18 червня Каховське водосховище фактично перестало існувати. Таким чином, менше, ніж за місяць вода у Дніпрі у межах Запоріжжя впала на понад чотири метри”, – згадує пан Олег.
Додамо до цього опису принаймні одну мистецьку складову. Місто Олешки на Херсонщині, де розташований унікальний будинок-музей української художниці Поліни Райко, опинилося в зоні критичного затоплення. Вода майже повністю затопила будинок, всі стіни якого майстриня прикрасила малюнками. Унікальні розписи зазнали значної руйнації від довготривалого впливу води…
Нова Каховка, місто-супутник Каховської ГЕС, також втратила свій гармонійний мистецький вигляд. Практично знищено парк, зазнали втрат будівлі паркової зони – Літній кінотеатр, Палац культури, які були оздоблені художником-бойчукістом Григорієм Довженком..
Перші дні після Каховської катастрофи щойно оголене дно місцями являло собою вологу та непевну трясовину, яка могла досить небезпечно засмоктати.
Це літо 2023 року.
Та все змінилось надзвичайно швидко! У перші тижні нові береги вкрилися молодими паростками, які через рік, у 2024-му вже закріпилися – як-от вербові на фото.
І оголені береги перетворилися на густі хащі. Молоді тополі піднялися висотою до понад двох метрів.
Так і відбувалося в часи, коли Дніпро не був закутий греблями електростанцій та мав природні ритми повеней, які збагачували вологою широку прибрежну зону.
Нині молоді дерева, які мають за рік народження 2023-й, вже три-чотири та більше метрів заввишки.
Географічно та пейзажно Дніпро набув рис, “притаманних йому в давні часи: значно підсилилася течія, через що вода стала набагато чистішою і влітку 2023 року майже не цвіла. Помітно «виросли» гранітні урвища, у місцях, де на поверхню вийшли невеликі пасма брил, з’явилися водні бистрини – іноді досить гучні. Новим, зовсім незвичним явищем стала ефемерність берегової лінії низовинних ділянок Хортиці та навколишніх острівців. Їхні обриси помітно міняються кожного дня через коливання рівня води, викликані роботою Дніпрогесу. Все це справляє велике враження навіть на тих, хто прожив життя у Запоріжжі й пам’ятає, яким був Дніпро у «каховські» часи…”
Такої ж думки й дніпровський еколог, кандидат біологічних наук, доцент Кафедри географії ДНУ Вадим Володимирович Манюк.
Великий Луг – історичну назву величезних річкових плавнів, які простягалися по обох берегах Дніпра нижче його порогів.
Його розповіді про сучасний стан речей та події ХХ століття, коли внаслідок створення штучного водосховища значна частина Великого Лугу опинилася під водою, вже стали основою декількох документальних стрічок. Еколог відвідує дніпровські береги у межах Дніпропетровської області, відвідує Запоріжжя та навіть ту частину нашої області, яка надто небезпечна через російські обстріли.
За його висновками, природа демонструє дивовижну здатність до відновлення. На території колишнього водосховища стрімко відроджується життя: з’являються молоді вербові та тополеві ліси, повертаються численні види птахів, комах і тварин. Тут знову можна побачити чапель, лелек, диких качок, а також лисиць, кабанів, шакалів та інших мешканців плавнів. Територія поступово набуває рис природної екосистеми, схожою на ту, якою Великий Луг був у далекому минулому…
Підготувала Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки та з відкритих джерел
