Початок публічного обговорення «Вступ України до ЄС: українські та європейські експерти і політики про реалістичний початок переговорів». На фото: Олександр Ільков, Любов Акуленко, Вадим Галайчук, Ян-Філіпп Вьольберн
Україна належить до європейської родини. Цей факт не викликає жодних сумнівів чи заперечень. Від початку повномасштабного вторгнення держава зробила гігантський крок на шляху до повноправного членства в Євросоюзі.
Нагадаємо, що уже 28 лютого 2022-го наша країна подала заявку на вступ до ЄС, а навесні підготувала відповіді на питальник від Єврокомісії. У червні 2022 року Україна (а також Республіка Молдова) отримала статус кандидата в ЄС. Щоправда, у нашому випадку Єврокомісія надала сім рекомендацій, які стосуються переважно реформування судової системи в України, впровадження нового законодавства щодо ЗМІ та боротьби з олігархічними впливами. За умови їхнього виконання у грудні 2023 року ЄС може прийняти рішення про початок переговорного процесу.
Минулого року багатьом здавалося, що членство в ЄС у нас майже в кишені. Між тим у червні 2023 року Єврокомісія оприлюднила проміжний звіт, у якому зазначила виконання лише двох рекомендацій. До середини жовтня, коли ця інституція надасть фінальний звіт, часу лишилося небагато. Чи встигнемо? Як ставляться до наших прагнень лідери думки у країнах, чия позиція багато важить (хоча і не є вирішальною: в ЄС рішення приймаються консенсусом усіх країн-членів)?
Громадянське суспільство не стоїть осторонь
Українське громадянське суспільство не могло лишитися байдужим до цих питань. Нещодавно ГО «Український центр європейської політики» (УЦЄП) у співпраці з Комітетом Верховної Ради України з питань інтеграції України до Європейського Союзу та за підтримки Фонду Конрада Аденауера в Україні (Німеччина) провели публічне обговорення на тему «Вступ України до ЄС: українські та європейські експерти і політики про реалістичний початок переговорів». Модерувала дискусію виконавча директорка Українського центру європейської політики Любов Акуленко.
Пані Акуленко повідомила, що попередньо УЦЄП за підтримки Фонда Конрада Аденауера провів масштабне дослідження “Реалістичний шлях вступу України до ЄС”, у роботі над яким узяли участь як українські експерти, так і провідні фахівці Франції, Іспанії, Австрії та Чехії. Вони і були запрошені до нинішньої дискусії, у якій також взяли участь представники українських парламенту, уряду та аналітичних центрів, дипломати європейських країн.
Тож після вітального слова керівника Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні доктора Яна-Філіппа Вьольберна, Любов Акуленко запропонувала поміркувати про вірогідні терміни відкриття переговорів про вступ України до ЄС й розглянути питання належного планування даного процесу, а також подолання основних викликів.
Верховна рада інтенсифікує законодавчі процеси
Про стан справ спочатку розповіли українські посадовці.
Народний депутат Верховної Ради України, перший заступник голови Комітету ВРУ з питань інтеграції України до Європейського Союзу Вадим Галайчук повідомив, що від моменту надання Україні статусу кандидату у члени ЄС парламент дуже інтенсифікував роботу з приведення нашого законодавства до європейських стандартів. Була проведена масштабна самооцінка, і саме Україна наполягла, аби в червні поточного року ЄС надав нам проміжну оцінку. Зараз законодавчі процеси йдуть у добрій динаміці.
На думку пана Галайчука, не всі країни-члени ЄС готові дати добро на відкриття переговорів, тому зараз ми знаходимося у гарячій фазі: Президент, Верховна Рада, Кабмін, громадянське суспільство і експертне середовище роблять усе, аби подати сигнал європейським політикам про необхідність чергового кроку офіційного визнання приналежності України до європейської сім’ї. Зокрема, ВР робить все можливе, аби це сталося: в парламенті немає жодної опозиції до євроінтеграції України.
Уряд готує Національну програму імплементації законодавства ЄС
Гендиректор Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції Олександр Ільков, зі свого боку, запевнив, що уряд наполегливо працює пліч-о-пліч з парламентарями. Були розглянуті 28 тисяч законодавчих актів права ЄС у 35-ти переговорнимх сферах. Але ретельний аналіз показав, шо імплементації в Україні підлягають попередньо три тисячі законодавчих актів. Це вже більш реальні цифри – якби не війна та мала кількість кваліфікованих кадрів. Проте уряд опрацьовує проєкт Національної програми з імплементації європейського законодавства – її затвердження і впровадження може початися вже після старту переговорного процесу.
Пан Ільков повідомив також, що з червня 2023 року Україна виконала ще одну рекомендацію Єврокомісії (щодо конкурсного добору суддів до Конституційного суду України). І не приховував, що з антикорупційним та антиолігархічним законодавством є певні проблеми.
Фундаментальні питання і секторальні реформи
Аналітикиня УЦЄП Олександра Булана представила українську частину дослідження “Реалістичний шлях вступу України до ЄС”.
Пані Булана акцентувала, що Україна починала імплементацію європейського законодавства не з чистого аркушу. З 2017 року країна працювала над виконанням Угоди про асоціацію Україна-ЄС. 30 відсотків передбаченого нею законодавства вже імплементовано і працює. Але кількість актів за Угодою складає близько 500-т. Зараз уряд говорить про три тисячі. Тобто акти за Угодою складають лише шосту частину від необхідного. Правда, зараз є досить чітка дорожня карта, яка Угодою передбачена не була.
Серед фундаментальних питань, які стоять перед Україною, – на першому місці просування реформ у кластерах.
- У судовій реформі рух іде під тиском нашого кандидатства, але потребує більш глибинного підходу.
- У реформі держслужби спостерігається відкат назад.
- В антикорупційній реформі здійснюються системні кроки, але відчувається негативний вплив війни.
Серед найбільших проблем – низька якість юридичної освіти та погіршення кваліфікації держслужбовців.
Секторальні ж реформи залежатимуть від перебігу бойових дій.
Бізнес має відновитися від втрат і паралельно планувати свою діяльність в ЄС. Без серйозних інвестицій це мало ймовірно, а сприятливе середовище для інвесторів можна створити, лише реально здійснивши перелічені реформи.
І ще. Євросоюз не буде вести переговори сам із собою. Тож потрібно готувати потужну команду переговорників.
Про кадровий голод говорила і народна депутатка України, заступниця голови Комітету, голова підкомітету з питань наближення законодавства України до законодавства ЄС Комітету ВР з питань інтеграції України з Європейським Союзом Марія Мезенцева. В очолюваній нею структурі працює лише сім осіб. А коли ми говоримо не про формальності, а про реальні зміни, то потрібне навчання держслужбовців. Бо навіть фахово прописані закони треба так же фахово реалізовувати.
А що ж думають щодо реалістичності наших сподівань на швидкий вступ до ЄС представники європейських країн?
Франція: “Буде добре, коли реформування в ЄС і в Україні йтимуть паралельно”
Професорка університету Нова Сорбонна Лор Делькур долучилася до дискусії онлайн. “Вторгнення Росії було шоком. Це сталося, коли Франція саме головувала в ЄС, і дуже підважило думку, що співпраця з росією допоможе безпеці в Європі. Також змінилися думки щодо розширення ЄС”.
Зокрема, Президент Франції Еммануель Макрон на початку 2022 року вважав, що до наступного розширення ЄС треба чекати навіть не роки, а десятиліття. В червні ж поточного року він висловив думку, що питанням є не власне розширення, а коли і як це відбудеться.
За словами пані Делькур, Франція традиційно більш схильна не до розширення Євросоюзу, а до його поглиблення, більш ефективного функціонування. Бо має занепокоєння щодо економічних змагань держав (на той час кандидатів) ще з 80-х років минулого століття. І переймається демографічними проблемами в тих країнах, які доєдналися у 2004 році.
Проте після 24 лютого 2022 року політична еліта Франції усвідомила загрози безпеці, тому зараз усе більше розмірковує над тим, що питання розширення та поглиблення можуть бути пов’язані.
Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні Гаель Весьєр у дискусії брав участь особисто. Він підкреслив, що як перед Україною, так і перед Євросоюзом стоїть багато викликів. ЄС відчуває необхідність внутрішнього реформування. Україна борониться від військової агресії і водночас прагне вступити до ЄС.
“Зараз Україні можна поаплодувати за роботу. Позитивним буде, коли стане добре всім нам. Звіт Єврокомісії окреслить подальший шлях. Нас чекає подвійна реформа, ЄС і України – було б добре, якби це відбувалося одночасно.
Однією з ідей Євросоюзу є надання можливостей країнам-кандидатам користуватися політиками та коштами ЄС ще до повного членства. Ми подивимося, чи це спрацює”.
Пан Гаель Весьєр акцентував також, що до війни всередині ЄС було багато питань: взаємини з НАТО, Росією, розширення… “Тепер ЄС об’єднаний як ніколи, і то пішло в розріз із думкою російського керівництва. Ми вважаємо, що спірні питання треба вирішувати у законний спосіб, а не через війну”.
Іспанія: “Ви не можете бути кандидатом довічно. Але й через технічні питання перестрибнути не можна”
Іспанія нині головує в Раді Євросоюзу, і експерти сподіваються, що вона може бути арбітром між прихильниками і противниками приєднання України. У відповідь на це старший науковий співробітник Центру аналізу європейської політики (CEРА) Борха Лашерас процитував Верховного представника ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Жозепа Борреля: “Війна прискорює історію”. І додав, що відповідь на питання: “Чи буде краще ЄС та НАТО без України?” – тепер однозначна: “Ні, їм краще не буде”.
Україна обрала свій шлях ще у 2014 році і показала самим європейцям, що означає Європа. І тепер треба збалансувати роботу, аби і українські, і європейські інтереси були захищені. Тому вже зараз треба запроваджувати зміни.
“Ви не можете довічно бути кандидатом, але й перестрибнути через технічні питання неможливо. Тут є ризик зависоких очікувань, і я переймаюся, коли говорять про нереальні дати. Тож перш за все треба завершити реформи, визначити за пріоритет верховенство права, що є сигналом № 1 для інвесторів.
Ви маєте торувати свій шлях до Європи, ви на те заслуговуєте. Україна теж може і має що запропонувати Європі – про свої переваги треба говорити. На цьому шляху Іспанія буде вас підтримувати”, – сказав пан Лашерас.
Вас зачепили слова експерта про нереальні дати? Ви вважаєте, що вступ до Європейського економічного союзу (попередника ЄС) Іспанії був легким та безхмарним? Глибоко помиляєтеся.
Заявку Іспанія подала ще у 1962 році, але її одразу ж відхилили, бо на чолі стояв франкістський режим, далекий від засад демократичного суспільства. Лише по смерті Франко та лібералізації країни, у 1977 році Іспанія подала наступну заявку. А членом Співтовариства стала з 1986 року. Бо крім наслідків диктатури, їй треба було подолати багато економічних проблем. Про це розповів на обговоренні Надзвичайний Посол та повноважний представник Королівства Іспанія в Україні Рікардо Лопес-Аранда Хагу.
Пан посол підкреслив, що дуже важливі політична основа, рішучість стати членами ЄС та завершити реформи. “Водночас дати не мають бути сакральними. Приєднання – це складний процес, що вимагає багато коштів, але зрештою це буде добре для України, щоб вона стала сильною і заможною. Політики мають це пояснити людям”.
Австрія: “Ми виступаємо за поступову інтеграцію”
Ви здивуєтеся, але й Австрія вступала до Євросоюзу не без перепон з боку росії. Точніше, радянського союзу, який встромляв їй палиці в колеса ще під час створення Зони європейської вільної торгівлі у 1960 році (Австрія була однією із її засновників). І потім мав вплив на політичні рішення.
“Лише наприкінці холодної війни перемогли європоцентричні прагнення, – розповіла виконуюча обов’язки Посла, радник-посланник Посольства Австрії в Україні Анна-Марія Штайнер. – Заявку на приєднання до Європейських Співтовариств країна подала у 1989 році. А членом Євросоюзу стала за шість років”.
Одним із зовнішньополітичних пріоритетів Австрії є Західні Балкани. Албанія, Боснія та Герцеговина, Північна Македонія, Чорногорія, Сербія заявили про прагнення до ЄС 10-15 років тому, і Австрія підтримує їх на євроінтеграційному шляху.
“Ми виступаємо за поступову інтеграцію, аби країна бачила переваги на початку процесу, а потім покроково. Таким був план щодо Західних Балкан. І ми вважаємо, що умови для повного членства мають бути рівними для всіх”.
Поради Україні: “Знайдіть оптимальний “рецепт варіння каші”
Детальніше про те, чим досвід Західних Балкан може бути корисним для України, розповів директор Центру досліджень Південно-Східної Європи університету Граца, координатор консультативної групи з питань політики з питань політики щодо Балкан в Європі (BiEPAG) Флоріан Бібер.
“Україна в особливій ситуації, але найперша порада – співпрацювати з іншими, хто вже має досвід”.
Одним із чинників досвіду є оптимальний “рецепт варіння каші”. Процес приєднання – це на спринт, а марафон. І потребує невичерпного ентузіазму, що кардинально відрізняється від сподівань, які, на жаль, дуже швидко коливаються від завеликих (призводять до розчарувань), до замалих, які унеможливлюють рух уперед. Ті й інші заважають. Тож ентузіазм має бути невичерпним, а очікування повинні мати належний рівень.
Кілька предметних порад від пана Бібера:
- “Продовжуйте стукати у двері, ви найкращий адвокат свого вступу.
- Створюйте наративи. Бо треба не лише змінювати законодавство, а й розказувати скептикам у ЄС, навіщо ви це робите.
- Запропонуйте чітку історію і наведіть аргументи, чому Україна має бути в ЄС, – бо вона, наприклад, є доповненням Європи і захищає її цінності.
- Дивіться на вето держав-скептиків стосовно інших питань і розраховуйте, як іх можна уникнути.
- Набувайте союзників серед членів, які поки не визначилися.
- Співпрацюйте з Західними Балканами – дружня конкуренція корисна.
- Підтримуйте консенсус щодо реформ: домінувати має політично-соціальна згуртованість щодо євроінтеграції.
- Розробіть чіткі графіки роботи. Запорука успіху – їхня реалістичність та дотримання термінів виконання”.
Двері відкриються, коли настане час
Наприкінці до обговорення долучився Жан-Франсуа Рапен, Голова Комітету з європейських справ, Сенат (Франція). Він нагадав, що навесні 2024 року відбудуться вибори в ЄС, і Євросоюз також має виконати своє домашнє завдання.
“Процес розширення є дуже складним, і стосується не тільки України. 32-33 країни замість 27 – великий виклик. Маємо підготуватися, попереду багато роботи. Коли настане час, двері відкриються, і ми будемо разом жити у процвітанні”.
Ганна ЧУПРИНА
