Розповідь Надії Дмитрівни Заїченко, директорки КЗ «НВК №2 ім.В.А.Лазаряна», попри емоційний сьогоднішній перший осінній, зазвичай – перший шкільний день – поруч із емоційністю, має безліч практичних та обнадійливих моментів. Основа цього – невпинна педагогічна робота та любов до дітей, які найголовніші і у цей день, та кожного дня життя пані директорки.“Стартує новий 2024-2025 навчальний рік. Я повертаюсь до школи… знов і знов, під обстрілами та гепанням по околицях, в м.Оріхів чи віртуально – в хмарних технологіях, – пише пані Надія. – Зігріває теплом у пошкодженій школі збережені на окремих стінах оформлення – символічний шкільний дзвоник з девізом школи латинською мовою та українською «Живи, рости і процвітай», а також куточок державного символу із гаслом золотими літерами «Майбутнє починається тут!»Зараз зовсім по-іншому сприймаєш цей вислів про майбутнє і хочеться, щоб так воно й було.Чекаємо перемоги і миру, сподіваємося на відбудову, а тому продовжую підтримувати зв’язок з міжнародними фондами, німецьким – по спортзалу з переходом та американським – по історичним пам’яткам (одноповерховий та двоповерховий корпус школи).«GIZ» відстежують стан споруд навчальних закладів, які були ними реконструйовані до повномасштабного вторгнення російського агресора, зокрема – це наша школа. А якщо німецькі друзі зацікавлені у відбудові школи, яку реконструювали, то вони зацікавлені й у відбудові нашого міста, який прагнуть нині завести в державний реєстр Федеральної Німеччини на відбудову. Адже, школа – це осередок дитинства, де формуються майбутні покоління, де формується майбутнє нашої України. Та, поки що діти не можуть повернутися до школи, у рідний Оріхів.Третій навчальний рік ми розпочинаємо в умовах воєнного стану, а тому використовуємо усі можливі дистанційні технології навчання, а також не втрачаємо можливість провести шкільне коло по класах, на базі соціальних партнерів, у місті Запоріжжі.Таке собі, мистецтво маленьких кроків, коли вдається проводити окремі офлайн-консультації для молодших школярів, корекційно-розвиткові заняття вчителем-дефектологом Надією Вікторівною Писаренко, заняття з педагогічним патронажем, тощо. Наше мистецтво зрозуміле, яскраве і здатне захопити серця.Радіємо, що можемо ще один навчальний рік сіяти щедро усім чим знаємо і вміємо в країні Знань.Протягом цьогорічного літа українська освітянська спільнота із зон активних бойових дій та тимчасово окупованих територій виборювала право навчати учнів в дистанційному режимі, зберігаючи школи, а значить і зв’язок батьків зі своїми територіями, з яких вони вимушені були евакуюватися. Вибороли, а отже плекаємо про школу щасливих дітей, обговорюємо важливі питання та відкриваємо на серпневих педагогічних радах кейси творчих родзинок, зокрема, з використання ШІ-технологій для формування в учнів критичного мислення. Бути вчителем- це бути сьогодні супергероєм у таких складних умовах. Вакансії в закладі відсутні, у нас сталий, досвідчений і творчий вчительський колектив. Вчимо учнів думати добре, робити добре і буде добро. То ж, нехай світ простягає нам свої долоні і все буде Україна!У закладі сьогодні 320 учнів у 15-ти класах, середня наповнюваність учнів у класі – 21,3. До першого класу прийшло 26 дітей, до п’ятого класу – 29, до десятого класу – 23 учня. Міграція батьків триває тому і кількість учнів зменшується.Майже 50 відсотків випускників-дев’ятикласників обрали свій рідний заклад для навчання у десятому класі. Повну загальну середню освіту у 2024 році здобули 19 учнів із 21-го, що розпочали на початку минулого навчального року. Двоє учнів вибули протягом року за межі Запорізької області і змінили заклад навчання.Із золотими медалями закінчили школу п’ять учнів: Данил Богиня, Артем Пішук, Тимур Пучко, Тимур Хоренженко, Поліна Щербина.Усі медалісти продовжуватимуть навчання у вищих навчальних закладах, переважно у Запоріжжі. Випускники обирають навчання вдома, як то, ЗНУ: на факультеті іноземної мови – Поля Щербина(бюджет), психологія – Данил Богиня (бюджет), математика – Ваня Хоренженко (бюджет), факультету бізнесу і банківської справи – Артем Приставка (бюджет). До будівельного інституту вступив Діма Ільченко (бюджет).Але є 1 інший вибір. Так, Артем Пішук – студент Вінницького Національного університету, факультет кібербезпеки (бюджет), а Тимур Пучко вирішив продовжити навчання у Німеччині, де зараз тимчасово перебуває. Ігор Булиза обрав професію кока, яку здобуде у професійно-технічному училищі. Багато вступило навчатися і до Запорізьких коледжів.Проте, більше хотілось би розповісти про випускника 11-го класу Максима Кирпу, який у нашій школі навчався з першого класу, мав завжди відмінні і добрі результати у навчанні. Для нього в усьому є приклад його рідного брата Олексія Кирпи, який у 2015 закінчив наш заклад із золотою медаллю.Олексій у 2019 році закінчив Харківський авіаційний інститут, факультет літакобудування. Він завжди мріяв, бути ближче до зірок. У дитинстві його хоббі було колекціонувати маленькі літаки. Після отримання диплому працює на оборону інженером на «Прогрестех» у Києві. Основним напрямком діяльності «Прогрестех» Україна є інженірингові та консультаційні послуги в галузі авіабудування, технологій аеропортів і цивільного будівництва. Максим пішов по стопам свого старшого брата, поступив ХАІ, факультет літакобудування (бюджет). Він теж мріє про будівництво літаків.Віримо у майбутнє своїх учнів!
Пишаємося здобутками у спорті нашого футболіста Вадима Татьяненка, учня 6-А класу. Для нього спорт то його захоплення, яке вже поступово переростає у високу майстерність і можливо і вплине на професійний вибір у майбутнього. Ще в дитячому садку наш Вадим мріяв про футбол. Тоді улюбленою іграшкою став для нього м’яч. З шести років він став ходити до футбольної команди ДЮСШ м. Оріхова. З початкової школи він уже чудово знається на футболі. Для нього і в парку місце знайдеться для футболу. Під час воєнного стану, в евакуації, у Запоріжжі, він теж знайшов місце і час для футболу. Вадим став ходити на тренування не тільки до футбольної команди ДЮСШ м. Оріхова (де він, до речі, ще й капітан цієї команди), а ще й до футбольного клубу «Титан» м. Запоріжжя. За п’ять з половиною років гри у футболі забив більше, ніж 100 голів, нагороджений 23-ма медалями, 17-ма дипломами і 20-ма кубками!!! Мріє стати відомим футболістом. Сумлінний, наполегливий, вправний і допитливий хлопчина зростає. З усіх навчальних дисциплін у нашій школі він має лише відмінні результати. А що вже до загальнолюдських якостей, то як і всі здобувачі освіти закладу, тримає рівняння на хороші життєві приклади академіка В.А.Лазаряна.
Хочу розповісти і про Артема Стратія, учня десятого класу, відмінника навчання, сім’я якого евакуйована у село Лукашеве Запорізького району. До війни Артем відвідував шкільний музичний гурток, проявив вокальні здібності (керівник – Валерій Іванович Андрущенко). Тимчасово перемістившись у чуже село, Артем продовжує грати на гитарі, займається вокалом і є активним учасником художньої самодіяльності у Лукашівському центрі дозвілля.
Ну і згадаю хоч одну дівчинку, ученицю 4-А класу, яка евакуйована до Німеччини – це Настя Кононенко. Талановита у мистецтві, гармонійна у самовиразі, патріотична у своєму образі і душі, завжди неординарно вітає нас зі святами – днем незалежності України, днем вчителя, календарними святами. Настуся активна, старанна, успішна учениця в нашій школі і в школі Німеччини. До війни Настя любила співати, в школі вона займалася вокалом з Галиною Іванівною Клиновською. В школі співала на святах. А зараз дуже захоплюється творити вироби з пластиліну. Творча вона в нас. Малює, вирізає. Говорить що хоче бути дизайнером чи архітектором щоб відбудувати їхній зруйнований війною будинок та місто Оріхів і зробити його ще гарнішим ніж був до війни. Хоч і за кордоном, вчити мову німецьку, але каже, що хоче більше вивчати українську мову, щоб не забути рідної мови.
Таких прикладів багато, а в обличчі названих учнів – простий взірець учня нашої школи , серцевина наших оріхів’ян, українська душа.Віримо в Україну!‘
