Наш автор та герой “МИГовських” публікацій Микола Єременко надіслав декілька матеріалів, які можна було би вважати щоденниковими, та насправді вони вже літописні.
Активіст та волонтер, журналіст та редактор, пан Микола разом із жінкою Іриною виїхали з Владівки, місяць витримавши в російській окупації, тікаючи від смертельної небезпеки. Залишили рідну домівку [її зайняли окупанти].
Доїхали до Бельгії, щиро вдячні цій країні за прихисток та допомогу.
Та навіть у враженнях від тривалим перебування за кордоном та подорожей Європою звучать думку про рідну Україну. Публікуємо з дозволу автора:
“Нещодавно їздили до Парижа. Проїздили мимо бельгійського міста Ватерлоо. Згадався 2019 рік, коли ми відвідали тут музейний комплекс, присвячений однойменні битві.
Це була остання битва Наполеона Бонапарта проти військ коаліції. Шансів виграти битву практично не було, увечері 18 червня 1815 року Наполеон вводить у битву свій останній резерв – три батальйони старої гвардії. Одним із батальйонів командував генерал П’єр Камброн. Батальйони, вишикувані в одне каре, поступово пробиралися крізь англійських піхотинців, які їх атакували. Зрештою, каре просто не могло рухатися далі, завалене вбитими й пораненими. І тоді один із англійських генералів крикнув: «Хоробрі вояки, здавайтесь!».У відповідь прозвучали слова генерала Камброна, які врятували честь Франції: «Лайно! Гвардія помирає, але не здається!». Ця цитата стала синонімом фразеологізму «програно все, крім честі». Британці та прусаки майже впритул розстріляли героїв із гармат. Практично всі гвардійці загинули, але дали можливість основним силам французів відійти. Генерала Камброна було поранено. Коли його пізніше запитували про ці слова, він завжди відповідав неоднозначно, говорячи, що вказав їм напрямок нелітературною мовою.
Пройшло більш ніж 200 років, острів Зміїний, Україна, 24 лютого 2022 року. Флагманський корабель російського Чорноморського флоту крейсер «Москва» разом із кораблем «Адм
ірал Ессен» підійшли до острова Зміїний, капітан «Москви» запропонував українським прикордонникам здатися, а якщо ні, острів піддадуть обстрілам. Дослівно відповідь українських воїнів: «Русский военный корабль, иди на х..й!». І що цікаво, 14 квітня двома пострілами берегового ракетного комплексу «Нептун» Військово-Морських сил України його було відправлено на дно Чорного моря.
Чому взято ці дві події, у чому схожість армії Наполеона і Збройних сил України? Ці армії є результатом двох великих революцій: Французької буржуазної кінця XVIII століття та Революції Гідності в Україні 2014 року. Ці армії дійсно народні, а їх вояки проявляли і проявляють чудеса мужності, відваги, майстерності та жертовності. І Наполеон, і Залужний – талановиті, грамотні полководці з новими прогресивними підходами побудови армії та ведення бойових дій. Вони самі починали з низів і пройшли всі щаблі службової драбини. Багато маршалів і генералів Наполеона були вихідцями з низів тогочасного суспільства, а стали видатними військовими. Генералітет ЗСУ –це поєднання нової генерації військовослужбовців, які не служили в радянській армії, та генералів із прогресивним мисленням і цінним досвідом. Згадані воєначальники й армії цих країн мали і мають беззаперечну підтримку всієї країни. Згадаємо, хто пішов захищати Україну навесні 2014 року – це ЗСУ та добровольчі батальйони, які складалися з футбольних фанатів і членів молодіжних патріотичних організацій. Не маючи військової підготовки та досвіду, одностроїв, захисних обладунків, зброї, але з великою любов’ю до Батьківщини та бажанням її захищати. Потім пішли хвилі мобілізації, не бачений раніше ніде у світі волонтерський рух, міжнародна допомога. І головне – ми ведемо війну визвольну, за незалежність.
Це вже 25-та війна з нашим сусідом і одвічним підступним ворогом, вона триває майже дев’ять років. Друга армія світу не може здолати Українську армію. Наведемо декілька прикладів. Оборона Донецького аеропорту тривала 242 дні. «Кіборги» вистояли – не встояв бетон… Військові, добровольці, медики та волонтери протистояли ворогу до 20 січня 2015 року. Понад 200 його захисників віддали там своє життя, понад 58 із них загинули внаслідок підриву одного з терміналів 18–21 січня. Об’єкт став непридатним для оборони, з боєм вийшло 20 бійців. Вони стали символом незламного духу українського народу. 2022 рік, оборона Маріуполя тривала 86 днів, з них 82 дні в повному оточені, оборона «Азовсталі» –з 18 березня по 20 травня. Завдяки мужності, героїзму й жертовності гарнізонів Маріуполя та «Азовсталі»велика кількість підрозділів московитів не пішла на південь, що дало можливість і час нашій країні отримати зброю і переформувати армію. До речі, у 1941 році нацистські війська взяли Маріуполь за один день.
А якщо говорити про безсмертний полк, то це – «Азов». До речі, окремий полк спеціального призначення «Азов» є підрозділом Національної Гвардії, який входить до системи МВС. Нацгвардію сформували з підрозділів внутрішніх військ і добровольців, які під час Революції Гідності протистояли одне одному на барикадах Києва. А генерал Національної Гвардії України Сергій Кульчицький, який був першим українським генералом, що загинув на цій війні у 2014 році, залишив такий дороговказ: «Дійти до Москви і стріляти до останнього патрона».
Щоправда, і в рашистській армії є так звані «гвардійські» підрозділи, але то тільки назва. А спеціалізуються вони на мародерстві, убивствах дітей і мирних жителів та інших воєнних злочинах. А дном рашизму стала росгвардія, так звані тік-ток війська дон дона [кадировці]. Попри все, і одних і інших добре нищать наші захисники.
Прикладів незламності і самопожертви українців безліч: оборона Києва та області, Сум, Чернігова, Харкова, Миколаєва, наступальні операції на Півночі України, на Херсонщині, на Київщині, на Донбасі та успішні дії на морі. А яку мужність та відвагу проявляють сьогодні наші герої під Бахмутом та Авдієвкою. Наш «залізний» генерал Валерій Залужний говорить: “Як би важко не було, але вже точно не буде соромно”.
Тому й не дивно, що Україна стала країною року за версією авторитетного видання The Economist. А впливове американське видання Politico присвятило генералу Валерію Залужному статтю, в якій захоплюються його військовим талантом і стратегією, яка дозволила Україні встояти і протистояти росії. Автори назвали головнокомандувача «залізним генералом» і легендарною постаттю у воєнній історії. До речі, генерал Валерій Залужний – це єдиний український головнокомандувач, який воював, а друге його псевдо – «Перший отаман України».
А ще український народ отримав цього року премію Сахарова-2022, а наш Центр Громадських Свобод [Олександра Матвійчук] став одним із номінантів Нобелівської премії миру.
Честь, мужність і відвага українських вояків має давню й відому історію. Згадаємо князя Святослава, історію козацтва, Гайдамаччину, Визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького, Коліївщину, військові сили періоду Української революції 1917-1921рр., участь українців у військових формуваннях різних держав під час Першої та Другої світових воєн, боротьба Української Повстанської Армії. Якось, під час одного з боїв, тоді ще лейтенант Наполеон наказав викотити гармати з укриття і вести вогонь, його запитали: «Що захищає ваших солдат?». Він відповів: «Нашим захистом є наш патріотизм!». Це саме ми можемо сказати і про наших захисників.
Звичайно ж, величезне значення має світова допомога, особливо зброєю. Але в нас є щось крутіше найновіших HIMARS і М 777 – це сила волі і єдність як Нації. А якщо існує Бог, то він теж носить форму ЗСУ. Переможемо. Слава Україні! Слава ЗСУ! Героям Слава!”
Підготувала Інеса АТАМАНЧУК
