Колишня снайперка та багатодітна мати Юлія Матвиєнко після повернення з фронту стала фермеркою та налагодила в Запоріжжі виробництво м’ясної продукції під брендом «Мамина ферма». А нещодавно ще й відкрила власну крамницю з окремим виробничим простором та коптильнею.
Поки її чоловік-військовий продовжує боронити країну від ворога, вона забезпечує йому надійний тил і підтримує інших місцевих ветеранів та крафтовиків.
Волонтерка, снайперка, підприємиця…
Із самого початку російсько-української війни, з 2014-го, Юлія активно займалася волонтерством, допомагала нашим захисникам на Донбасі та їхнім рідним. А згодом вже не могла залишатися вдома та отримувати звістки про загиблих хлопців, багатьох з яких знала особисто. І 2015-го пішла на фронт, залишивши двох дітей-підлітків на бабусю.
На Донбасі Юлія, яка отримала псевдо «Білка», воювала п’ять років – пліч-о-пліч з чоловіком. Повернулася до Запоріжжя лише 2019-го, після того, як дізналася, що вагітна двійнятами. А коли в родині з’явилося двоє немовлят, взялася за будівництво власної ферми.
Взагалі-то про «будівництво» це дуже сильно сказано. Бо у той період головним завданням було просто прогодувати сім’ю. Грошей тоді катастрофічно не вистачало навіть на найнеобхідніші речі та продукти харчування. Саме з цієї причини Юлія з двох десятків куплених яєць самостійно виростила курчат. Потім придбала у сусідів дійну козу, щоб окрім курятини та яєць ще й молоко своє було. Коли з’явилося трохи більше грошей, потроху почала вирощувати поросят. Залишки м’яса продавала друзям і знайомим.
Приблизно через рік вдалося виграти перший невеличкий грант від міжнародної організації – близько 30 тисяч гривень. Придбала клітки та виростила вже дві сотні курей на продаж. Потім купила в розстрочку невелике господарство – закинуту ферму. Так і пішло…
Слід зазначити, що за фахом Юлія Матвієнко – дипломований економіст і раніше мала непоганий, навіть керівний досвід у торгівлі. Тож це неабияк допомогло.
До речі, чоловік фермерки, Артур, мав змогу активно допомагати у господарстві лише декілька місяців. Бо з АТО/ООС додому повернувся лише наприкінці 2021-го. Але вже 24 лютого 2022 року, в перший день повномасштабного вторгнення, знову добровольцем пішов захищати Україну. Тому весь тягар у роботі ферми переважно ліг на тендітні плечі багатодітної мами (звідти, мабуть, і назва бренду – «Мамина ферма»), яка ще й виховувала двох малюків-близнюків. Та й старші діти, хоч і стали дорослими, потребували уваги.
Грантова допомога – дуже важлива
Тим не менш ферма розвивалася. Більш того, якщо на початку на продаж йшли лише курячі тушки, то згодом – також дуже смачні натуральні ковбаси, копченості, тушонка власного виробництва.
На сьогодні, за словами господині, на фермі щонайменше півтори тисячі курей, інша птиця, а також свині та кози.
Крім того, 2023 року ветеранка, за допомогою Служби зайнятості, отримала грант від Мінсоцполітики на відкриття лінії по виробництву комбікормів.
– Я зробила це для того, щоб не залежати від постачальників і таким чином стримувати зріст собівартості продукції власного виробництва, – каже Юлія. – Тому мені досі вдається утримувати ціни на рівні 2022 року, які були ще до початку повномасштабного вторгнення.
Також Юлія була серед засновників мережі магазинів крафтової продукції «Солома» – ще у грудні 2021 року. Тоді разом з іншими запорізькими крафтовиками вона відкрила невелику крамничку у місті. Але восени минулого року вимушена була відмовитися від магазину.
– Так склалися обставини, – пояснює Юлія. – Мій чоловік отримав тяжке поранення руки, й потребував декількох складних хірургічних операцій. Близнюкам, яким тоді було лише по три рочки, також була потрібна моя максимальна додаткова увага – за медичними показниками. Тому довелося від чогось відмовитися. Але сама ферма та комбікормова лінія продовжували працювати. А свою продукцію я реалізовувала через інтернет та магазини інших запорізьких побратимів-крафтовиків. Хоча, безумовно, дуже мріяла мати окрему власну крамницю…
До цієї мрії Юлія Матвієнко йшла поступово, долаючи всі негаразди та труднощі.
– Малюки теж успішно пройшли курс лікування, – розповідає Юлія. – Я знайшла гарних спеціалістів, які нам досі допомагають. Чоловік повернувся на службу. Тож ризикнула взяти ще один грант на відкриття крамниці с окремим виробничим цехом та коптильнею.
Цього разу грант був від Запорізької обласної держадміністрації – на 500 тисяч гривень. Хоча по факту після утримання податків залишилося 385 тисяч.
– Але я дуже вдячна за допомогу, особливо від фахівців департаменту економічного розвитку і торгівлі ОДА, які в усьому мене підтримували, – каже фермерка. – На грантові гроші з обласного бюджету я придбала дуже потрібне мені обладнання – коптильню, кліматичні камери для визрівання сиров’яленої продукції, механізований електричний ковбасний шприц, спеціальні професійні меблі, промислову м’ясорубку тощо. До цього я все робила вручну, переважно у себе на кухні в приватному будинку. А зараз не лише можу збільшити обсяги виробництва без шкоди якості, але маю в одному просторі окрему крамницю, виробничий цех і коптильню. Тому ми завжди продаємо тільки свіжу продукцію. Дуже зручно!
«Ми не боїмося сторонніх очей…»
Господиня з гордістю показує свої нові виробничі приміщення і розповідає, як усе працює.
До речі, кожний бажаючій теж може побачити, як виготовляється ковбаса чи сосиски бренду «Мамина ферма». Бо все організовано за принципом так званої «відкритої кухні» (у запорізьких крамницях це вперше), і перехожі на вулиці через вікно можуть слідкувати за процесом приготування.
– Ми не боїмося сторонніх очей, бо нам нема чого приховувати, – каже власниця «Маминої ферми». – Усе натуральне, без консервантів та інших шкідливих домішок, а для коптіння використовуємо звичайну щепу та дим.
Незважаючи на те, що нова крамниця відкрилася зовсім нещодавно, вона вже набула популярності. Тому що тут висока якість та особливий асортимент. А ще – дуже привітні продавчині. Зокрема Поліна.
Вона прийшла у крамницю за направленням Центру зайнятості. До цього 9 років була на службі в армії – спочатку у воєнкоматі, потім у 55-ій окремій артилерійській бригаді «Запорізька Січ», а наприкінці у ТЦК. Приймала участь в охороні Запорізького аеропорту (2015-2016 рр) і займалася рекрутингом. Звільнилася за сімейними обставинами.
– До служби в армії в мене був невеликий досвід роботи в торгівлі, – відзначає продавчиня. – У центрі зайнятості, де я була на обліку, мені розповіли про Юлію Матвієнко, яка планує відкрити власний магазин. Зустрілася з нею, пройшла співбесіду. І тепер тут працюю…
Поліна дуже професійно розповідає про асортимент продукції, навіть дає «на пробу».
Головну вітрину займає ковбасна й м’ясна продукція від «Маминої ферми». Тут смажені та запечені ковбаски курячі та свинячі; для діток – сосиски з курячого філе, майже без спецій та часнику; сервілат, різноманітні м’ясні рулетики, копчене та солоне сало, джерки тощо. Окремо – тушки домашніх бройлерів та напівфабрикати ковбас для гриля.
Також багато консервації – домашні паштети, тушонка, овочеві салати, консервовані томати та огірки.
Асортимент постійно поповнюється та оновлюється – в залежності від попиту та побажання покупців.
– У тих складних умовах, що ми зараз живемо, підприємець просто повинен бути більш гнучким, дуже швидко орієнтуватися та корегувати свій асортимент, – підкреслює Юлія Матвієнко. – Постійні повітряні тривоги, прильоти, зміна логістики, відключення світла нас лише загартували. Наприклад, коли були тривалі відключення світла, ми почали виготовляти тушонку, тому що багато хто не мав можливості самостійно готувати м’ясні страви. Також для фронту готували і готуємо смачні джерки – зручно і поживно для перекусу.
Асортимент: не тільки «Мамина ферма»
Ціни, за виразом самої власниці крамниці, «як у супермаркетах середньої цінової категорії». Але чи можливо порівняти з масовим виробництвом, поставленим на потік, крафтову продукцію? Тут усе вироблено вручну, з любов’ю, лише з натуральної сировини, без консервантів і невеликими партіями. А тому максимально свіже та корисне.
До речі, в крамниці продається не лише продукція «Маминої ферми». Також інших запорізьких крафтовиків. Наприклад, аджика та гострі перці «Zapalnichka», напівфабрикати від «Панібулки» – вареники з різними начинками, різнокольорові пельмені, сирники з додаванням гарбуза чи ягід, млинці та інше.
Також багатий вибір сирів, у тому числі козячого; кефір, йогурт тощо.
А ще крафтове вино одного з найвідоміших запорізьких брендів GRAEVO. Вина цієї марки були відмічені Золотою медаллю на конкурсі в Канаді та срібною в Німеччині.
«З радістю допоможу побратимам…»
Після відкриття крамниці в господарстві «Мамина ферма» стало на двох працівників більше. Але все одно колектив зовсім невеличкий – разом з господинею чотири робітники.
– В мене на фермі майже все автоматизоване, – наголошує Юлія, – Але все одно роботи дуже багато. Щоправда, поки що старша донька допомагає у вільний від своєї роботи час. Вона в нас фармацевт, працює в аптеці. А старший син зараз навчається у військовому виші, в іншому регіоні. Його майже на бачимо. Лише на новорічні свята приїздив. То планую найняти ще одного працівника, щоб вистачало рук і на молодших дітей, і на виробництво, і на магазин.
Мабуть треба додати… «і на допомогу побратимам». Бо Юлія постійно думає і переживає за тих, хто зараз на «нулі».
– Я хочу, – каже вона, – щоб наші захисники, коли повернуться додому, змогли знайти себе у цивільному житті. Це непросто. Багато хто вже не зможе працювати на колишньому місці роботи – через стан здоров’я, або з інших причин. Проте якось треба годувати свої сім’ї. А щоб отримати грант та розпочати власний бізнес потрібна буде допомога, і не тільки психологічна. Потрібно менторство, супровід на початку справи тощо.
Сама Юлія відразу після відкриття власного магазину написала на своїй сторінці у Фейсбуці:
«Якщо комусь потрібна допомога в написанні гранту, з радістю допоможу, але умови завжди є. І ці умови майже в усіх однакові = Працювати + Сплачувати податки.»
Світлана ШКАРУПА,
Фото авторки та з архіву Юлії Матвієнко
