Актуальною для нинішніх архітектурних руйнувань є інформація, яку наводять на сторінці Нотатки Новицького: від Олександрівська до Запоріжжя.
Важливими є й збереження вигляду втрат (з надіями на відшкодування таку роботу ведуть декілька організацій, зокрема НеМо Ukrainian Heritage Monitoring Lab), і оцифрування родинних фотоархівів.
Цікавинками повниться портал «Запорізька Спадщина». Завітайте за враженнями. А, може, ви маєте щось цінне для цього віртуального архіву?
Наразі темою стала будівля міського театру у Запоріжжі, яка так і лишилася на папері, а не стала окрасою міста.
“Літак з технічних причин додано інструментами AI” – підпис до фото проєкту міського театру
Проєктування Великого Запоріжжя наприкінці 1920-х передбачало створення цілої низки нових громадських споруд. Найбільшого галасу спричинив конкурс на проєкт міського театру. Матеріали конкурсу періодично виринають з архівних фондів, – повідомляють Нотатки Новицького.
Ось такий неатрибутований ескізний проєкт зберігається у Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного, яка розташована в Києві (Це єдина в Україні бібліотека державного значення, що спеціалізується на архітектурі, містобудуванні, будівництві, дизайні та історії архітектури).
Ім’я ж автора проєкту театру досі невідоме (а Велике Запоріжжя будували архітектори, знані й в Європі, й у Америці. Це й брати Весніни, й Микола Коллі, й Ольга Яфа, на згадку про яку ми маємо провулочок, й численні їхні колеги…)
Чи будуть здогадки, кому належить даний проєкт? – питання, скоріше, для знавців історії архітектури та її стилів.
Так виглядали будівлі Великого Запоріжжя у післівоєнний час. Та були здебільшого поновлені. Фото: https://heritage.zp.ua/
А ось ця футуристична будівля знаходилася на місці нинішнього будинку на проспекті Соборному, 232.
Це кінотеатр. Він був зруйнований обстрілами гітлерівців із швидко окупованого правого берегу Дніпра, ще до повного підпорядкування Запоріжжя, тобто до жовтня 1941 року. Помітна була будівля.
Фото: facebook.com/The.Architecture.Museum.of.Zaporizhzhia
Про неї мені розповідав й Василь Кирилович Дяченко (1927-2015) – за його спогадами маю книжечку «Урка». Й Іван Васильович Конопкін (1919-2017). Обидва вони, діти своєї епохи, учасники війни, працювали на промислових підприємствах Запоріжжя. Й були художниками за покликанням.
До кінотеатру ходили як «зайці», навіть хвалилися мені, де в якому місці можна було потрапити до будівлі, щоб потім прокрастися до кінозалу.
“Через незвичний вигляд кінотеатр називали «черепахою»”, – про це зокрема, й про вигляд буліві зсередини охоче розповість Михайло Мордовський, директор й натхненник створення Музеї архітектури Запоріжжя. Є у музеї цікаві та докладні дослідження біографій архітекторів, які створювали нашого міста.
А от автор можливого, та не здійсненого проєкту міського театру невідомий. Хто є це був?
Інеса АТАМАНЧУК
