Мистецтво з початку війни набуло нових форм. Хто б міг уявити декілька років тому, коли у нашому запорізькому музеї мінялись виставка за виставкою, з’являлись нові теми, імена, небачені досі шедеври малярського мистецтва, – що заклади культури не матимуть змоги працювати, що найдоречнішою та найдоступнішою стане мова плакатів? Бо війна.
Тож, друга поспіль виставки за останні тижні у Запорізькому обласному художньому музеї має за основу уламки цієї війни.
Смертоносні, за задумом ворога, вони стали фоном для життєствердних, чарівних пейзажів та портретів, на які їх перетворив художник Вадим Мітков.
– Ми бачимо на виставці один із проявів нашої біди, – сказала, відкриваючи експозицію в.о.директора музею Інга Янкович. – Це саме ті уламки, що летіли до нас та які уламки могли забрати життя у нас із вами. Кожного разу, коли чуємо приліт ворожих ракет та снарядів до нашого міста, ми думаємо про долю тих уламків. Чи вони влучать у будинок? Чи вразять людину? А цим художник дав долю бути нагадуванням про війну протягом десятиліть.
Вадим Митков з жовтня минулого року займається цією темою. Ця праця колективна, і вона розпочалась завдяки чудовій волонтерській банді «Шо ти, дядя?!», які привозять художнику матеріал для роботи.
Куратор виставки Ольга Дворна відзначила, як потужно нинішня експозиція по поєдналася із виставкою, яка відкрилась тиждень тому. У роботах Андрія Шмиріна – сила духу людини.
– Людина може все, якщо вона має прагнення до перемоги, – сказала Ольга Василівна. – Ми все одне переможемо. Наші художники допомагають армії. Твори продають на аукціонах [до речі, саме на аукціон до Данії мають вирушити твори Вадима Міткова після виставки у Запоріжжі, яка триватиме до 26 лютого, – авт.]. Вадим – художник, який прагне свободи. Художник доброго та уважного ставлення до нашого буття. Ми бачимо на жахливих уламках ліричні жіночі образи, природу, те що нам треба для нормального життя.
Виявилося, що Андрій Шмирін та Вадим Мітков – друзі з дитячих років. І саме завдяки цим товариським стосункам Андрій взяв пензлі та олійні фарби і почав малювати.
“Мені особисто дуже близьке мистецтво Вадима, тому що він якось вміє перетворити ці уламки на щось добре, щось світле. У кожному творі уламці є надія”, – Інга Янкович.
Тож дві експозиції переплетені ще й схожим ставленням до мистецтва. Кожен, що відвідає виставки – а музей нині відкритий для відвідувачів три дні на тиждень, з п’ятниці по неділю з 10.00 до 16.00, – може перевірити свої враження.
Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА
