Після тривалих пошуків у районі села Гута Межигірська на Київщині поліція знайшла загиблим фотографа та документаліста Макса Левіна.

За попередніми даними російські окупанти вбили двома пострілами зі стрілецької зброї, повідомив Офіс генпрокурора. Загиблий фотограф був беззбройним.

«За даними слідства, у березні 2022 року зник зв’язок з українським фотожурналістом Максимом Левіним, який висвітлював події, пов’язані з військовою агресією Російської Федерації на території Київської області. Тіло журналіста знайдено на території села Гута Межигірська Вишгородського району. За попередньою інформацією беззбройного Максима Левіна військовослужбовці збройних сил РФ вбили двома пострілами зі стрілецької зброї», – йдеться у повідомленні. В Офісі генпрокурора зазначили, що досудове розслідування триває, правоохоронці встановлюють всі обставини злочину. Справу відкрили за фактом порушення законів і звичаїв війни (ст. 438 КК України).

Макс Левін народився 7 липня 1981 року на Київщині. З 15 років він мріяв стати фотографом. Юнаком Максим відвідував фотогурток та знімав на дзеркальний “Київ-98”. Після школи здобув освіту за фахом “інженер компʼютерних систем” у Київському політехнічному інституті і працював фотожурналістом. Він працював як фотокореспондент, документальний фотограф та оператор багатьох українських і міжнародних видань.

Понад 10 років Максим працював у редакції LB.ua, також співпрацював з агентствами Reuters, BBC, TRT World, Associated Press, Hromadske. Його фото публікували Wall Street Journal, TIME, Breaking news Poland, EU AGENDA, World news, The Moscow Time, Кореспондент.net, ELLE, TV-24, Radio Bulgaria, Ukraine Crisis Media center, Vatican news, Радіо Свобода (RFE/RL).

Більшість його документальних проєктів пов’язані з війною в Україні. “Кожен український фотограф мріє зробити фото, яке зупинить війну”, – пояснював журналіст.

Разом із колегою Маркіяном Лисейком у 2014 році Левін заснував присвячений військовим проєкт AFTER ILOVAISK afterilovaisk.com задля збереження та переосмислення значення подій серпня 2014 року військовими, їхніми родинами та громадянами України в цілому. Максим був одним із тих, кому вдалося вибратися живим із Іловайського котла.

Окрім журналістських робіт, він створив десятки фото- і відеопроєктів для гуманітарних організацій, таких як Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), UN, UNICEF, OSCE, UN Woman.

Олексій Чернишов та Максим Левін працювали разом протягом багатьох років. У 2014, у розпал Революції Гідності, вони були поранені під час пікету під Києво-Святошинським судом 10 січня.

Місцезнаходження та доля Олексія Чернишова наразі не встановлена.

У Макса Левіна залишились четверо неповнолітніх синів, цивільна дружина та літні батьки.

Допомога у похованні та родині:

Монобанк: 4441114420335646 – Зоряна Стельмах;

ПриватБанк: 5168757403122528 – Інна Варениця.

Дату і місце прощання із Максом Левіним родина повідомить найближчим часом.

​Макс Левін

фотокореспондент LB.ua

Фотографом мріяв стати років з 15-ти. В однокласника батько був фоторепортером, та ще й спортивним. Їздив на олімпіади, чемпіонати світу, на лігу чемпіонів, дітей на стадіон брав. Про таку професію можна було тільки мріяти. У мене ж був дзеркальний “Київ-19”, відвідував фотогурток в “домє пєанєров”. Після закінчення школи в голову запало “хочу бути фотографом”. Тоді ще вочевидь не заради миру у цілому світі, а радше з марнославства.

На догоду батькові провчився і закінчив КПІ за спеціальністю “інженер комп’ютерних систем”. Після цього з легкою душею почав торувати шлях фотожурналіста.

Спочатку був напівмаргінальний журнал “Пенсія”, потім – газета “Киевские Ведомости”, фотоагенства “Фотолента”, УНІАН. Протягом 2007-2008 рр. здобув багато корисного досвіду в “газеті 24”. Далі – фріланс для журналів “Фокус”, “Профіль”, “Український Тиждень”, агенства Associated Press.

Маю кохану дружину і трьох синів-бешкетунів, працюю штатним фотокором lb.ua, а також над тим, щоб був мир у цілому світі, щоб в Україні нарешті виросло покоління справжніх патріотів, а найкращими характеристиками людини вважали “порядність” і “чесність”, а не наявність зв’язків у податковій (митниці, міліції, адміністрації…).

 Журналистку Ирину Дубченко похитили росийские оккупанты в поселке Розовка 

Олександр Старух розповів про ситуацію на тимчасово окупованих територіях. Торкнулися й теми викрадення людей та взяття їх в полон – представників місцевої влади, громадських активістів, журналістів. Очільник області наголосив на перспективах їхнього повернення додому.

Раніше – це було виключенням. Зараз – це вже стало системою. Останньою викрали журналістку Ірину Дубченко в Розівці, її вивезли в Донецьк. У нас відразу був створено центр, його очолили люди, які мають досвід в цій діяльності. Ми концентруємо інформацію про людей, які зникли. Головне, щоб всі знали, що людина зникла і це вже значною мірою убезпечить її життя, якщо всі поінформовані.

Ми будемо чекати, коли буде обмін, щоб обміняти їх на військовополонених з країни агресора.