Ще кілька років тому 29-річний Владислав Польський із Запоріжжя працював учителем природознавства, а у 2023 році добровільно пішов до війська.
Він пережив поранення під Бахмутом, став бойовим медиком, а згодом – командиром штурмової роти. А 15 серпня цього року про нього дізналася уся Україна: він сів за кермо цивільного пікапа та поїхав під російськими дронами рятувати двох тяжко поранених бійців.
Відео порятунку поранених захисників облетіло соцмережі
Фронтове відео, яке опублікувало 16 серпня Угруповання об’єднаних сил ЗСУ, швидко поширилося соцмережами та стало вірусним. На ньому видно, як беззбройний чоловік на цивільному пікапі витягує з поля бою двох важкопоранених військових.
В Угрупованні повідомили, що спочатку побратимів намагалися евакуювати наземним роботом, але російський FPV-дрон знищив техніку.
Часу на нову спробу майже не залишалося…
– Поки на командно-спостережному пункті гарячково шукали рішення, як витягнути людей з-під прицільного вогню, аеророзвідка зафіксувала на дорозі цивільний пікап, який на божевільній швидкості мчав прямо в зону ураження.
Виявилося, що командир штурмової роти Владислав Польський, навіть не вдягнувши бронежилет, стрибнув за кермо й помчав на допомогу своїм людям, – зазначається у повідомленні.
Через кілька хвилин він повернувся з обома бійцями.
Пресслужба угруповання назвала цей інцидент “історією про справжнє лідерство та офіцерську честь”.
За цей вчинок 19 серпня президент Володимир Зеленський присвоїв Владиславу звання Героя України.
Про це стало відомо зі звернення президента.
Зеленський відзначив, що це видатна історія: “Велика сміливість. І приклад вчинку командира, який вартий наслідування. Треба дбати про людей. Дякую, Владиславе!”
«Тічер»: від учителя до командира штурмової роти
Владиславу Польському 29 років. Він родом із Запоріжжя. До повномасштабного вторгнення працював учителем і викладав природознавство. Позивний Владислава Польського – «Тічер», тобто «вчитель».
Його професія давала право на відстрочку від військової служби. Проте на початку 2023 року Польський звільнився зі школи та добровільно пішов до Сил оборони.
Він пояснює це просто: на той момент багато його друзів і знайомих уже воювали, тому залишатися осторонь не хотів.
– Я довчив дітей до кінця року і після цього вже пішов в ЗСУ, підписав контракт і почав служити, – розповідав Польський.
Спочатку він служив у 22-му окремому мотопіхотному батальйоні, який був прикомандирований до 92-ї бригади.
Згодом перейшов до 475-го окремого штурмового полку CODE 9.2.
За час служби Польський воював на кількох найгарячіших напрямках – на Донеччині, Харківщині та Запоріжжі.
Приблизно через пів року після початку служби Владислав дістав поранення під час боїв поблизу Бахмута.
Його підрозділ проводив штурмові дії, просувався лісосмугою та закріплювався на позиціях. Під час одного з чергувань українських військових виявили російські сили і відкрили вогонь по українських позиціях.
Польський отримав поранення, однак зміг самостійно вийти з зони бою.
Після лікування повернувся до війська.
У грудні 2023 року військового направили до евакуаційної групи.
Саме там він отримав перший серйозний досвід порятунку поранених безпосередньо з передової.
Пів року Польський займався евакуацією, після чого пройшов навчання та отримав фах бойового медика.
Згодом він став командиром штурмової роти.
Тепер свій досвід педагога він частково переносить і на військову службу – навчає нових військовослужбовців 475-го полку тактичної медицини та штурмових дій.
Що сталося на Харківщині
Саме досвід минулих евакуацій поранених допоміг Польському ухвалити рішення, яке згодом побачила вся Україна.
Події, що потрапили на відео, відбулися 15 серпня на Харківщині. Штурмова група заходила для зачистки населеного пункту.
Бійці просувалися вперед, долаючи опір противника. Однак російські військові виявили українську групу та почали атакувати її безпілотниками.
За словами Польського, на бійців скинули близько 10–15 боєприпасів із безпілотників «Молнія».
Двоє військових із позивними «Скеля» та «Ленін» отримали тяжкі поранення. Вони змогли дістатися укриття, але продовжувати бій уже не могли.
Підрозділ мав знайти спосіб забрати їх.
Перший день витратили на розвідку та пошук найбезпечнішого варіанта. Зрештою вирішили скористатися наземним роботизованим комплексом (НРК).
Вночі поранених завантажили на НРК і почали евакуацію.
Робот встиг пройти лише частину маршруту. Російські військові виявили його та атакували.
Внаслідок вибуху поранені отримали додаткові травми. Робот більше не міг рухатися.
Одночасно зник зв’язок та перестав працювати Starlink.
Двоє військових із важкими травмами залишилися просто посеред дороги – на відкритій місцевості біля поля, сховатися їм було фактично ніде.
А ранок уже наближався.
«Сіряк» – час перед сходом сонця, коли ще недостатньо світла для повноцінного спостереження – закінчувався. Зі сходом сонця ризик нового удару безпілотників ставав ще вищим.
Другий НРК міг не встигнути
Польський зв’язався з командиром батальйону. Один із варіантів полягав у тому, щоб відправити до бійців ще один наземний робот.
Але це могло зайняти надто багато часу.
До того ж поранені майже не могли рухатися. Після нового ураження вони могли просто фізично не встигнути самостійно перебратися з одного НРК на інший. Ще одна проблема – противник уже знав, де вони перебувають.
Російські дрони могли атакувати будь-якої миті.
– Противник вже знав, де вони, і вже готував наступний політ своїх дронів. Тому я вирішив, що набагато швидше буде їх забрати пікапом, а не НРК, – розповів Польський.
Він запропонував командиру батальйону поїхати за пораненими самому. Той погодився – на свій страх і ризик.
Польський сів у цивільний пікап і вирушив у зону, яку контролювали російські безпілотники.
При цьому на ньому не було ані бронежилета, ані каски.
Відео саме цього моменту згодом облетіло соцмережі: чоловік під’їжджає до пошкодженого НРК, швидко перекладає поранених у кузов пікапа та вивозить їх із небезпечної ділянки.
На всю операцію він витратив лічені хвилини.
– Намагався максимально швидко, порушуючи всі правила, але все ж результат того вартував, – пояснив військовий.
Після повернення Польський передав поранених медикам. Їм одразу надали допомогу, а потім доправили до стабілізаційного пункту.
Сам офіцер повернувся на спостережний пункт і продовжив виконувати бойове завдання.
Так учитель із Запоріжжя, який у 2023 році добровільно пішов до війська, став Героєм України.
А його вчинок тепер став однією з історій про ціну командирського рішення – кілька хвилин за кермом цивільного пікапа могли стати різницею між життям і смертю двох його побратимів.
Чому він поїхав без каски та бронежилета
На перший погляд рішення їхати в зону роботи дронів без засобів захисту здається особливо ризикованим.
Польський пояснив, що в тій конкретній ситуації думав передусім про швидкість.
На його думку, бронежилет і каска могли б завадити швидко рухатися, коли потрібно було буквально за хвилину завантажити двох поранених у машину.
– Я вважав, що якщо я буду їхати пікапом і щось трапиться, то бронежилет і каска мені навряд чимось сильно допоможуть, але будуть заважати, – розповів він.
Командування не стало карати офіцера, однак після евакуації йому нагадали: подібне рішення не повинно стати звичною практикою – потрібно максимально дбати про власну безпеку.
Двоє врятованих бійців залишаються у важкому стані
Після евакуації обох військових передали медикам.
За словами Польського, вони перебувають у реанімації – їхній стан важкий, але стабільний.
Для командира це і є головним результатом тієї ризикованої поїздки.
Сам Польський не вважає себе людиною, яка зробила щось надзвичайне заради слави.
Для нього важливіше, щоб його роботу оцінювали побратими, командири та рідні врятованих військових.
Чому евакуація поранених перетворилася на окрему бойову операцію
Історія Польського показує, наскільки змінилася війна через масове застосування безпілотників.
Автомобіль із людьми вже не може безпечно їздити там, де раніше евакуація була звичайною військовою процедурою.
Особливо небезпечними стали останні кілометри до лінії бойового зіткнення.
Саме тому для евакуації поранених дедалі частіше застосовують наземні роботизовані комплекси.
За даними, наведеними BBC, від початку 2026 року такі системи виконали на фронті майже 66 тисяч місій.
Проте роботизована евакуація також не гарантує порятунку.
НРК рухаються повільно, мають обмежену прохідність і можуть стати мішенню для FPV-дронів.
Тому іноді для порятунку одного пораненого потрібно використовувати кілька роботів, евакуація може тривати від чотирьох-п’яти годин до кількох діб.
Для тяжкопораненого це критичний час.
Людина може залишатися без повноцінної медичної допомоги, чекати на роботизовану платформу або лежати в місці, яке вже виявив противник.
Саме тому рішення Польського було дуже ризикованим, але водночас швидшим за альтернативні варіанти.
Фото – з відкритих джерел
* За фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine. Зміст публікації не обов’язково збігається з їхньою позицією
