Два маленькі леопарди з’явилися у Василівському центрі реабілітації тварин місяць тому, наприкінці жовтня. Відразу про їхнє народження публічно повідомляти не стали, чекали, поки тваринки зміцніють. Тепер же власник центру Олександр Пилишенко розповів про “поповнення” та про те, як зараз виживає зоопарк, – повідомляє zprz.city.
– Окремих вольєрів у нас немає, діти живуть разом із батьками, почуваються нормально, – розповідає про леопардів Олександр Пилишенко. – Хто народився, хлопчики чи дівчатка, ще не знаю. Сфотографувати їх поки що немає можливості. Леопарди дуже полохливі та потайливі тварини. Розвиваються приблизно так само, як домашні кішки. Тобто приблизно в десять днів очі у них ще закриті, потім відкриваються. Усе за регламентом. Мама годує їх молоком, все гаразд. І, бачимо, що вона приносить їм у куток м’ясо, яке їй даємо.
У нас живуть чотири дорослі леопарди, дві самки та два самці, з абсолютно різних місць Європи та Азії. В однієї пари минулого літа народилося двоє хлопчиків, зараз вони вже підлітки. І народження леопардів цього року було заплановано. Тому що популяція цих тварин у зоопарках України є досить скромною. Дуже хотілося, щоб діти були дівчатами.Щоб надалі, коли все налагодиться, років через два-три чи більше (леопарди дорослішають після трьох років) можна було б розраховувати на збільшення популяції цих рідкісних дивовижних тварин.
– Як малюки поводяться, чи видно, який у них характер?
– Леопарди дуже довго сидять у себе в гнізді, довго не вилазять. Як я казав – потайливі тварини. І навіть у дорослому віці вважають за краще бути скромними та непомітними. І у малюків, як і належить, дуже потайливий характер. Сидять у темному кутку, ховаються за маму. Як тільки ми підходимо до вольєра, вона кидається на ґрати, а малюки затискаються у куток.
– А як почуваються серпневі левенята?
– Нормально, розвиваються. Дівчинка менша в розмірах, ніж хлопчик, але дуже гарненька – вгодована, грайлива. Взагалі, вони мають бути однакового розміру, але дівчинка мала проблему зі здоров’ям. (Нагадаємо, що через стрес, викликаний вибухами, у левиці-мами пропало молоко. – ред.). На щастя, її вдалося витягти. Вона місяць жила у нас у будинку на штучному вигодовуванні та вітамінах, а потім ми повернули її у вольєр, до батьків та брата.
Зокрема, дівчинка мала проблеми з хвостиком, через авітаміноз він облисів. Тепер вона вся обросла. Чудова! Красуня. І хлопчик красень, початково, у нього вже довга зимова вовна.
– Чи видно характер у левенят?
– Дівчинка дуже балакуча. Ходить, до когось чіпляється. Або її кусають і пищить, або вона кусає і теж гарчить-пищить. Хлопчик мовчазний, а дівчинка емоційна, галаслива. Причому розмовляє з такими цікавими інтонаціями. Може схопити за хвіст папу-лева і йому ж розповісти, що він у чомусь неправий, обурюватися. Це так розчулює.
– Як тварини поводяться під час обстрілів, чи вдалося їм адаптуватись?
– Можна вже сказати, нормально. Знаєте, за великим рахунком, у нас за дев’ять місяців нічого нового. Відчуття густого повітря і часу, що завис. Важко відрізнити один день від іншого.
– У наших тварин виявилася міцна нервова система, не панікують. Собаки можуть загавкати у відповідь на “бабах”. Прилітає – тварини ховаються. Сонце світить – гріються. Якщо бахає далеко – не звертають уваги, якщо у радіусі пів кілометра – заходять у будиночки.
Радий, що свого часу зробив для тварин не дешеві дерев’яні споруди, як робили дехто з моїх колег, а капітальні зимівники з бетону, кам’яного масиву та шлакоблоку. Все це нагадує бомбосховища. І вони добре захищають від речей, що пролітають. У березні не скажу, що відрами виносили уламки, але пів відра ми накидали на території та біля. І, дякувати Богу, всі цілі. Тварини, наскільки це можливо, адаптувалися. Звикаєш до всього, хоч це не може бути нормою.
– Що зараз є найбільшою проблемою для вашого зоопарку?
– Те, що дорожчають продукти, а грошей не вистачає. Ціни на м’ясо ростуть щодня. Наприклад, те, що півтора-два роки коштувало 12 грн за кілограм, зараз коштує від 40 до 50 грн. Це відходи від вибою великої рогатої худоби. М’ясо йде на ринок, а все інше – голова, шлунок, вим’я та інше – нам чи собаківникам. (Всі розрахунки намагаються озвучувати у гривнях). Курку дев’ять місяців практично не купуємо. Раніше це була одна з найдешевших позицій. Наприклад, курячі шийки коштували 12-15 грн за кілограм. Нині їх просто немає. А якщо і є, то це понад 100 грн за кілограм. Шийки та стегенця бачу лише у магазині. Курка у магазині коштує 170 грн за кілограм.
Риба дуже дорога. Яйця були по 100 грн. Сусіди діляться – качиними, гусячими. Даємо яйця тваринам у невеликих кількостях і вкрай рідко – середнім кішкам, куницям, їм треба.
Нагадаємо, що наразі Центр реабілітації тварин знаходиться на тимчасово окупованій росіянами території. Тут живе більш як 500 великих та малих звірів та птахів. У тому числі дуже великих, таких, як леви, тигри, ведмеді — близько 70. У Центрі завжди рятували тварин після важких життєвих обставин — вигодовували, лікували та надавали притулок, у тому числі й цирковим. А останні дев’ять місяців у зоопарку залишають домашніх вихованців ті, хто виїжджає на підконтрольну Україні територію.
Зараз Василівський зоопарк тримається виключно за рахунок благодійної допомоги від небайдужих людей. В подяку і для моральної підтримки вхід до кінця війни зробили безкоштовним.
Як можна підтримати Василівський центр реабілітації тварин:
* Поширити інформацію про потребу у допомозі Василівського реабілітаційного центру;
* Підписатися на PayPal центру pylyshenkodenis@gmail.com;
* Допомогти фінансово на карту: 5168 7574 0836 1907 Пилишенко Олена.
* Підписатись на Патреон центра.
Адреса Центру реабілітації тварин: м. Василівка, вул. Степова, 8.⠀
Телефон 097-286-05-80.
