Гостя Запоріжжя з Кривого Рогу, мисткиня Ксенія Костянець провела майстер-клас зі створення колажу в Центрі сучасного мистецтва «Запоріжжя».
Довкола робочого столу для майстерки – просторові композиції виставки «Кривий ландшафт» (є тут твори і Ксенії, й ще однієї гості майстер-класу – запоріжанки Єви Алвор). Виставка триватиме до 13 червня.
Ксенія Костянець – мисткиня. Напрямки її творчості – колаж, поезія, відео-арт. Як творче бачення вона наводить на своїй сторінці термін ІЯКОмислення, бо має псевдо ІЯ КО. Її поетична презентація зібрала зацікавлену авдиторію напередодні колажної майстерні. Та поезія також стала можливістю долучитися до ІЯКОмислення під час роботи майстерні. Кожен для натхнення отримав сторінку з віршем, який мав стати словесною формою для колажу.
За одним столом на майстерці опинилися запоріжці, гості з Києва, Кривого Рогу, дівчата з Запорізького краю, які недавно покинули рідне Біленьке, волонтери та художники, військові та студенти… Навіть пенсіонери.
Представилися.
Поет з Києва Артем, журналіст та дизайнер Влад, віднедавна – військовослужбовець. Запоріжанин Микола, який цікавиться мистецтвом та археогією.
Для мене колаж виявився бажанням поєднати спогади з сьогоденням, журнальні красивості та те, у що вони трансформувалися.
Для Єви Алвор, яка прийшла підтримати захід Ксенії, колаж – це форма відпочинку, бо зазвичай вона працює фарбами.
“Мене звати Анна… – представилася молода дівчина поруч. – Я дуже люблю колажі, у мене є спеціальний блокнотик, в який я збираю те, що можна та хочеться зберегти та наклеїти… Ще маю «чайний» блокнотик, в якому я стилізую чайні етикетки”.
Її подружка Саша, яка навчається на історичному факультеті ЗНУ, колаж спробувала на одному із арттерапевтичних заходів. І дуже захопилася. “Дуже рада, що маю вихідний, щоб долучитися”, – сказала вона.
Почувши від Анни про блокнотики, Ксенія показала свою «гортайку», в яку збирає враження людей, які опиняються поруч під час її подорожей на виставки та фестивалі.
“Різати чи рвати для творчості можна все”, – впевнено сказала Ксенія. Для неї це ще можливість підтримати екологічне ставлення до природи – нема нічого зайвого, яке можна викинути даремно. Тому вона стала, – сміється дівчина, – приймальним пунктом для старих газет та журналів.
Кожен для натхнення отримав сторінку з віршем. Вибір був рандомним, за невідповідності аркушик з віршем можна було замінити. Мені дістався вірш Артема з назвою [сім ‘ я]. Слова чи фрази з якого могли стати своєрідними тезами для роботи. Зазвичай їх компонують із запропонованої купи старих видань. Чогось мені захотілося їх записати – це теж з минулого, з щоденників,
Під час роботи у виставковій залі тривала тиша. Кожен занурився у свої роздуми, гортаючи запропоноване поліграфічне багатство, обираючи шматинки та інструменти. Вирізати чи відірвати? Кольоровий фон чи білий? Малювати чи писати? Відповідні слова – для мене принаймні – знайшлися у віршах. Для Ксенії таким словом стало «Евакуація». А для дівчат із Біленького це слово стало наповненням ілюстративного матеріалу – сум за зруйнованим селом читався в роботі.
Колажі учасників, натхненні поезією та спілкуванням, можуть стати окремою експозицією Центру сучасного мистецтва.
Я ж згадую «гортайку», наразі жалкую, що не зробила фото. Та, може, варто розпочинати свою, витрусивши з блокнотів збережені сушені листя, квіти,.. квитки з подорожей та афіші подій?
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки та Миколи БАРИШЕВА
