У Запорізькому обласному центрі зайнятості майбутнім першокласникам-дітям співробітників влаштували невеличке свято – із подарунками та піснями.
За словами директорки ОЦЗ Ірини Дуднік, поздоровляти першокласників – це вже давня традиція колективу. Зазвичай такі святкові заходи проводилися у День Незалежності України. Але цього року через високу ймовірність ракетної атаки рашистів його вирішили перенести на пізніший термін. Однак і в намічений день буквально за хвилину до початку урочистостей пролунав сигнал повітряної тривоги. Тож усім запрошеним довелося зібратися не в просторому і вже підготовленому залі, а на невеликому проте безпечнішому майданчику.
– У нас є такі традиції, які ми не можемо скасувати навіть у війну, і не дивлячись на те, що оголошено повітряну тривогу. Традиція вітати дітей наших співробітників, які вперше підуть до школи, одна з них, – розпочала своє привітальне слово директорка ОЦЗ Ірина Дуднік. – Наразі в нас троє першокласників – дві дівчинки, Аріна та Ліля, і один хлопчик – Женя. Вітаємо!
Майбутнім школярам вручили подарунки ֫- все найнеобхідніше для навчання. Не обійшлося також без пісень з хороводами та побажань, головним з яких було якнайшвидша наша Перемога і деокупація всіх українських територій. Адже багато співробітників ОЦЗ разом зі своїми сім’ями та дітьми після початку повномасштабної війни змушені були покинути свої будинки в окупованих громадах і переїхати до Запоріжжя. Але і в нашому місті сьогодні з міркувань безпеки навчання школярів проводитиметься дистанційно. Тож навіть першокласники, на жаль, не підуть 1 вересня до школи, а займатимуться вдома й побачать свою першу вчительку лише на екрані комп’ютера.
На захід також були запрошені представники БФ “Волонтерський центр “Паляниця”. Їм передали понад 66,5 тисяч гривень, які зібрав колектив центру зайнятості. Як сказав один із керівників школи БПЛА “Паляниці” Ігор Самойленко, ці кошти, зокрема, підуть на облаштування та обладнання майданчика для навчання українських воїнів ефективнішого використання бойових дронів нової модифікації.
Маленька Аріна разом із мамою Світланою понад рік тому переїхала до Запоріжжя з окупованого Приморська.
Вона знає, що поки що їй доведеться навчатися в школі тільки зі свого дому, “по комп’ютеру”.
– До війни я працювала в Приморському відділенні Центру зайнятості, – каже Світлана.
– Після окупації якийсь час ще продовжувала там працювати, але потім це стало взагалі неможливо, і 19 серпня 2022 року ми переїхали до Запоріжжя.
Тут мене прийняли добре, надали роботу в обласному центрі зайнятості. Також я тут зустріла багатьох своїх колег з інших окупованих районів області. Усе більш-менш влаштувалося. Ось доньку в перший клас відправляю. Але, звісно ж, дуже хочу після деокупації якнайшвидше повернутися додому.
