Цими жителями виявилися 80-річна Катерина Мариніна та 92-річний Олексій Горовий
Більше зі старожилів у Бурлацькому не залишилося нікого. Скрізь ми спостерігали абсолютне безлюддя.
Це опівдні. Пізнолистопадового полудня, коли в полях давним-давно закінчені всі сільгоспроботи.
Один бурлацький будинок, звертаємо увагу, взагалі нежилий стоїть, забутий людьми. Інший у такому ж стані перебуває. Біля третього – повалений паркан.
Заходимо на подвір’я наступного, де біля входу – в якості дворової лавочки, встановлено старе сидіння з автобуса, а двері замкнені шваброю – так зазвичай роблять господарі, відлучаючись ненадовго. Скажімо, до сусідів, але й тут, виявляється, давно ніхто не живе.
Тільки десь наприкінці села, що лякає безлюддям, виявляємо таки ознаки життя біля будинку з гаражем і колодязем.
Своєї води, як ми опісля дізнаємося, у Бурлацькому, як і деяких інших селах запорізької глибинки, немає – лише привізна. Тому колодязі в таких населених пунктах – зовсім не колодязі, а – резервуари для води. На колодязі вони тільки зовні схожі. Басейнами їх зазвичай називають.
У дворі – біля басейну, прибрано. Опале листя зібране в кілька куп – причому, зовсім недавно, можливо, вранці.
Біля куп діловито походжають, про щось неголосно перемовляються між собою, кури.
А ось і сам господар – невисокого зросту літній чоловік. На вигляд йому – близько вісімдесяти.
Однак Олексію Васильовичу, як нам трохи згодом повідомить його кума, набагато більше – 92.
“Померли всі”, – лаконічно пояснить сільське запустіння бурлацький довгожитель.
Ось як просто в нас у житті виходить: жили-жили люди, сподіваючись на благополучне майбутнє, а потім, не дочекавшись його, узяли й померли.
Олексій Васильович, можна сказати, корінний мешканець Бурлацького: приїхав у село з сім’єю в далекому 1930 році.
А тепер від сім’ї тільки він залишився.
Один Горовий на все село. Слава Богу, патронажна сестра [чи як така посада називається?] регулярно відвідує тих, хто лишився живим: продукти доставляє і все необхідне.
“Він сімнадцять років за паралізованою дружиною доглядав”, – повідомить нам по секрету сусідка довгожителя. Вона ж – кума Олексія Васильовича.
Володимир ШАК,
фото Сергій ТОМКО “МИГ“.
Цей день шість років тому. 28 листопада 2017 рік.
фото Сергій ТОМКО “МИГ“.
Цей день шість років тому. 28 листопада 2017 рік.
Фото Сергій ТОМКО “МИГ“.
Цей день шість років тому. 28 листопада 2016 рік.