Ніхто не буде сперечатися, що дитяче сприйняття світу – особливе. А іноді, найчастіше, воно просто геніальне, тому що діти – під особливим заступництвом Господа.
Я про це згадав, побачивши у центрі Запоріжжя – на проспекті Маяковського, плакат художника з Токмака Миколи Коваленка, який називається…
власне кажучи, у серії його плакатів воєнного часу він ніяк не називається. А я назвав би його коротко і ємно:
Українське щастя.
Плакат – виключно дитяче сприйняття світу: дві повітряні кульки – синя і жовта, випадково перетнулися. І від цього стався приголомшливий ефект: у місці перетину з’явився зелений, найпоширеніший у природі колір. Найзаспокійливіший. Наймирніший, що вселяє надію. По суті, він і є ця надія. З великої літери: Надія.
Так малюють діти, яких завжди надихає Господь.
Художник із Токмака у дитяче сприйняття світу трохи додав своєї фантазії. І вийшло…
українське щастя,
яке можна побачити у центрі Запоріжжя.
Буде час, загляньте на проспект Маяковського, плакати Миколи Коваленка варто подивитись.