Редакція Marie Claire спільно з Музеєм гетьманства знайшли зниклий портрет Єлизавети Скоропадської.
Історія цієї картини може лягти в основу фільму: це і драма, і епос, і детектив. [Згодна із мистецтвознивицею Оленою Мокроусовою, що це стосується майже будь-якого архівного та наукового пошуку. Кожного разу – справжній детектив! Історія родини художника Володимира Соніна, автора розписів Іллінської церкви села Тернівка на Вільнянщині триває та не має кінця, – І.А.]
Єлизавета Скоропадська – донька гетьмана Павла Скоропадського.
З ініціативи української громадськості та за підтримки гетьмана Павла Скоропадського протягом 1918 року були створені Українська Академія наук [що існує й донині, першим її президентом став Володимир Вернадський], засновані два державні українські університети – в Києві та Кам’янці-Подільському, 150 українських гімназій, Національний архів, Національна бібліотека та інші навчальні й культурні заклади.
Трагічна історія гетьманства стала й особистою трагедією Єлизавети Скоропадської. Вона боляче сприйняла повстання проти батька, падіння Гетьманату та вимушену еміграцію. …За кордоном гетьманівна стала амбасадоркою України. Під час Голодомору розповідала всьому світу про штучний голод, який російські окупанти здійснили на її рідній землі. Єлизавета Скоропадська очолила створений Гетьманським рухом Комітет допомоги голодуючим в Україні. Під час Другої світової війни Ліза опікувалася українцями, які були вивезені на примусову працю до Німеччини: передавала їм харчі й одяг, домагалася полегшення режиму утримання. Українці стали називати її «наша Ліза».
Авторка портрета – художниця Ольга Мордвінова, подруга родини Скоропадських. На замовлення Павла Петровича Мордвінова писала портрети українських гетьманів і членів родини Скоропадських. Наймолодша донька гетьмана Олена передала цю серію портретів Музею гетьманства. Не вистачало одного – портрета Лізи.
Картина стала знаковою для українців, які на той час мешкали в Європі. З портрета відтворили листівки, одна з яких зберігається й у Музеї гетьманства. Проте сам портрет вважався зниклим, поки не трапилося диво.
До Музею гетьманства звернулася Катарина Шалль із містечка Оберстдорф – невеличкого лижного курорту в Баварських Альпах. Катарина приголомшила співробітників музею. Виявилося, що втрачений портрет уже 40 років висить у їхньому родинному будинку. Всі ці роки родина й гадки не мала, що на портреті зображена донька гетьмана України Єлизавета Скоропадська. Не менш дивною виявилася й історія картини. Батько Катарини фактично врятував історичний портрет: якби він вчасно не забрав картину, її б викинули на смітник.
“Батько приніс портрет додому та повісив у своїй дитячій кімнаті. Портрет провисів там останні 40 років, доки його не помітила вже я. Як і батько, я закохалася в картину з першого погляду. Кольори, квіти, прикраси та харизма жінки – це якась магія. Я повісила портрет у своїй квартирі, і всі, хто приходив до мене, були також вражені. Майже кожен гість запитував, хто це та яку історію приховує картина. На той час я зовсім нічого не знала про жінку, яка на ній зображена. Вирішила розпочати власне дослідження. Завдяки функції пошуку зображень Google я знайшла музей у Києві та дізналася багато інформації про людину з картини”.
В еміграції Єлизавету Скоропадську сприймали як образ України. Найбільше зібрання матеріалів Скоропадських знаходиться у Музеї гетьманства в Києві. Серед них є особисті речі Єлизавети Павлівни – це вишита білим по білому сорочка та плахта. 
…У родинному колі. Шаллі пишаються тим, що зберігають історичну пам’ятку, поки в Україні йде війна: «Історія жінки, яка зображена на портреті, – надзвичайна. Зараз, як і тоді, українцям доводиться переживати багато страждань. Війна – це завжди про жорстокість. Особливо коли мають гинути невинні люди та діти. Ми сподіваємося, що в Україні скоро настане мир».
За матеріалами тф фото https://marieclaire.ua/…/nasha-liza-zniklij-portret…
