Коли йдеться про туристичні цікавини Запорізької області, навіть місцеві мешканці здебільшого згадують принади обласного центру [Хортиця, 700-літній дуб, Дніпрогес, Соцмісто тощо] чи азовські курорти [Бердянськ, Приморськ, Кирилівка]. Та останнім часом й інші райони намагаються не пасти задніх й облаштовувати свої історичні, архітектурні, культурні й побутові перлинки. У цьому кореспондентка «МИГа» вкотре переконалася під час інформаційного туру до Гуляйпільського, Пологівського й Оріхівського районів, що організував Департамент культури, туризму, національностей та релігій Запорізької облдержадміністрації для представників туристичних фірм і журналістів.
Махно – це, звісно, «голова»…
Перше, з чим асоціюється Гуляйполе, – звичайно, постать батька Махна. З біографією цього видатного діяча звіддавна знайомить окрема експозиція місцевого краєзнавчого музею. Та наразі присутність Нестора Івановича відчувається у всьому просторі міста.
Йдеться не тільки про пам’ятники Махну у центрі Гуляйполя та коло хати його старшого брата Карпа, а й про відновлення самої хати – єдиної вцілілої сімейної «махновської» будівлі.
Тут донедавна проживала Любов Плясовиця – дружина внучатого племінника Нестора Івановича Віктора Яланського. Старенька завжди щиро вітала гостей, що цікавилися подробицями життя сім’ї Махна, та показувала їм деякі раритети.
По її смерті хата почала занепадати. Гуляйпільська громада вирішила, що ця споруда заслуговує на порятунок і в травні нинішнього року викупила її у спадкоємців. Наступного року на неї чекає реставрація, де буде створене «Родинне подвір’я Махнів» – філіал краєзнавчого музею.
… та є ще «Освітній квартал», «Колізей» і не тільки:)
Слід сказати, що гуляйпільці у створенні туристичних об’єктів вирішили не обмежуватися постаттю ватажка селянського руху, якою б могутньою вона не була.
У тому ж краєзнавчому музеї відвідувачам розкажуть про інших визначних мешканців міста – про останнього [до радянщини] гуляйпільського священника Олександра Лоскутова, драматичну долю подружжя Олександри Цапко та Степана Мелешкова, а також про місцевих Ромео та Джульєтту.
Загалом гуляйпільський музей, розташований у будівлі Банку земського кредиту 1901 року побудови, все більше набуває рис інтерактивності. На підвальному поверху, де розташовані «шматочки» історії Гуляйполя від давніх часів до перших українських визвольних змагань, вмикається музично-звуковий супровід, відповідний кімнатам природи, козаччини, селянської оселі середини XIX століття.
В останній, до речі, гостей пригощають смачнющими пиріжками з «чарівної пічі». А на виході з музею відбувається посвята в махновці під звуки пісні Анатолія Сердюка на слова Лариси Верьовки «Єднаймося, гуляйпільці!»
Громада виділяє на музей значні кошти. Зокрема, тут врешті відновлена система опалення, будівля набула охайного вигляду й прикрасилася адресною табличкою та анотаційною дошкою.
Таких табличок на старовинних будівлях Гуляйполя розміщено 18-ть. А на історичних місцях встановлено ще вісім стендів у кованих «рамах». На них до уваги туристів пропонуються репродукції ретро-фотографій та довідкова інформація українською та англійською мовами – результат співпраці місцевої влади з ініціативною групою «Гуляйпільські старожитності».
Екскурсоводи залюбки розкажуть і про «освітній комплекс» кінця XIX сторіччя [в одному чотирикутнику розташовувалися Перша земська народна школа, двокласне початкове міністерське училище, церковно-парафіяльна школа та єврейська двокласна чоловіча школа хедер], і про славетний на початку XX століття театр «Колізей», у якому самодіяльна трупа гуляйпільців ставила п’єси українських драматургів, і про багато інших цікавин.
Прогулянка цим музеєм під відкритим небом до Соборної площі [відновлений центральний сквер], де на місці зруйнованої за більшовиків величної Свято-Троїцької церкви стоїть дерев’яна капличка, вже нині зачаровує вітчизняних та іноземних гостей міста.
Чому «підкинули» унікальну «бабу»
У назві міста Пологи поєдналися легенда про чумаків, що допомогли колись одинокій породіллі, та пам’ять про переселенців з Київщини – мешканців сіл Пологи-Вергуни та Пологи-Яненки. Краєзнавці називають його містом залізниці [їй завдячує своїм існуванням] та глини, які зробили Пологи відомими з кінця XIX століття.
Але тутешній музей може похвалитися і більш давніми, і дуже сучасними експонатами.
Серед перших – унікальна «баба» заввишки усього в 60 сантиметрів – таких в Україні налічується усього чотири. Музейникам її практично… підкинули.
Пологівське подружжя випадково знайшло «бабу» у лісосмузі. Чоловік з жінкою привезли її додому та встановили на подвір’ї. Але після цього на сімейство напали хвороби та інші неприємності. Тож люди зателефонували до музею й поцікавилися, чи не потрібна йому давня скульптура. А наступного ранку співробітники знайшли під дверима пакунок з «бабою».
Історик Геннадій Тощев вважає, що це не «новодєл», а справді старожитність. Музею вона ніяких негараздів не приносить, навпаки, є своєрідним талісманом.
У сучасному розділі музею, крім чаруючих картин з бісеру, стрічок, воску, зроблених руками місцевих майстрів, глядачам пропонуються й зразки новітніх технологій – у вигляді мультфільмів з пластиліну, створених пологівським школярем, нині студентом Харківської зооветеринарної академії Вадимом Болдуратом. Мультики про ханського золотого коня, що шубовснув у річку Конку, «Мрії здійснюються», «Синя пісня», «Твоя країна – Україна» та інші можна переглянути не тільки в музейному кінозалі, а й на сторінці Вадима на YouTube.
Де відчути себе «чарованими горном»
Майстерня кераміки Лариси й Віктора Нагурних «Добра глина» стала справжнім туристичним об’єктом. Тут можна не тільки почути розповідь про історію успіху художньо обдарованих людей чи помилуватися їхніми чудовими витворами.
Відвідувачам у виробничих приміщеннях покажуть усі етапи гончарного мистецтва – від рідини, що заливається у гіпсову форму, – через сушку, замивку, глазурування, нанесення контурів майбутніх квіточок з «рушниками», художнього розпису – до обжигу при температурі 1150 градусів. Який або порадує, або засмутить кераміста. Але останнє дуже рідко трапляється з «горном чарованими» майстрами.
Гості можуть і самі спробувати, як-то бути творцем глиняних виробів. А наприкінці – придбати уподобаний оберіг, декоративну таріль або дуже красивий ужитковий посуд.
“Просимъ отвергать подделки и всякия подражания”
Колишній центр Маріупольського повіту, перше місто на території Запорізької області, Оріхів подивує туристів кількома пам’ятками архітектури кінця XIX-початку XX століть: садибою першого міського голови Оріхова, що керував з 1874 по 1899 роки, Йохана Янцена [нині тут знаходиться міська рада], торговими рядами, будинками жіночої та чоловічої гімназій, першої чайної та міської управи, де нині знаходиться краєзнавчий музей.
Музей зараз на ремонті, який планують завершити до кінця року, але одне з приміщень вже готове для оглядин. Серед експонатів – афішна тумба зі сторінками друкованих видань початку XX сторіччя.
Крім анонсів концертів «известного баса Павла Сергиенко» та «Квартетного утра», повідомлень про «Новый способъ рисованія», пропозицію книжки «Сверхсознаніе», продаж «безрупорных граммофонов», «домашней типографіи”, “дамских и мужских ботинокъ с полной гарантіей на прочность производства Т-во «Марсель», Варшава», цікаві, так би мовити, побутові рекламні оголошення.
Наприклад.
“Не кури! Желающим бросить курить высылается безплатно проспектъ, указывающий путь, как избавиться от этой вредной привычки”…
“Если ваши волосы выпадаютъ, если у васъ есть жирная или сухая перхоть, если вы страдаете зудомъ кожи головы и желаете иметь прекрасные волосы, сообщите свой адресъ и вы получите брошуру «Болезни волосъ и способы ихъ леченія», составленную врачами 1-й Российской Волосолечебницы, совершенно безплатно”…
“Свечи АНУЗОЛ Гедеке и Ко. Реком. для быстраго, удобнаго и безболезненнаго излечения геморроя. Просимъ отвергать подделки и всякия подражания и требовать только настоящій съ охраннымъ клеймомъ с таможенной пломбой русскаго правительства. Продажа въ аптеках и лучш. аптекар. магазин. Представитель въ Россіи Э.Юргенсъ”.
Людські проблеми залишилися такими ж, як і сторіччя тому.
Чи не спіймати на вудку осетра?
Тих, хто полюбляє відпочинок на природі чи заглиблення в думки на рибалці, гостинно запрошує «Форелевий рай».
У мальовничому вибалку побудовано розплідники для форелі та осетрів, частину яких випускають у чисту річку, яку живлять джерела. Відпочинок на березі передбачає споглядання за поплавцем власної вудки [у прокат знаряддя не надаються, бо раніше несвідомі рибалки частенько їх ламали].
Спійману рибу можна придбати [відповідно по 180 та 300 гривень за кілограм] чи замовити приготувати з неї страву в затишному ресторані. Смакота гарантується.
Поруч – великі галявини з тентами, столами та мангалами, де можуть розміститися, не заважаючи одна одній, кілька компаній.
Вартість перебування – 50 гривень з людини. За відпочинок на чистому повітрі серед молодих сосон та в приємному товаристві – зовсім недорого:).
Господарі сердечно запрошують:)
Ганна Чуприна, фото автора
