Виробництво цегли в містах центру та півдня України мало стрімкий розвиток з другої половини XIX століття.
Для Черкас, Кам’янського, Катеринослава, Запоріжжя, Олександрівська (тодішня назва Запоріжжя), розвиток пов’язаний із розташуванням на Дніпрі – міста швидко розвивлтися як промислові й торговельні центри.
Чому мова про Черкаси? Бо на вулиці В’ячеслава Чорновола мені трапився ось така краєзнавча експозиція.
І ній поєднані й дореволюційні, й радянські виробники.
Наприкінці XIX – на початку XX століття в Черкасах діяло до десяти цегельних заводів, серед яких одним із помітних приватних виробництв було підприємство Майбороди.
Його клеймо не має точної ідентифікації, та, можливо, ховається за ініціалами «Н. М.».
Майбороди, навіть якщо це однофамільці цих черкащан, – талановита родина, яка у 1932 році сім’я переїхала до Запоріжжя з Полтавщини. Батько, Іларіон Іванович Майборода, працював на будівництві Дніпрогесу та Дніпробуду. Був репресований у 1938-му. Саме тут почали свій творчий шлях його сини – майбутні композитори Георгій і Платон Майбороди, які співали в капелі «Дніпрельстан». Нині ім’я Платона, автора пісні про рушник (“Рідна мати моя…”), має Запорізький фаховий коледж мистецтв і культури…
Повертаючись до цегли, зауважимо, що в Олександрівську нараховували майже два десятки виробництв (навіть на декілька виробників, вони називалися фабриками – і у нас, і в інших містах також).
У наших теренах родина Василя Щекотихіна, власника великого цегельно-черепичного заводу, заснованого 1885 року, ставила на цеглі власного виробництва скромну літеру «Щ».
А черепиця мала більш докладне клеймо:
Найпотужнішими підприємцями були брати Мінаєви – Олександр Мінаєв, Данило та Дмитро. Родина володіла кількома цегельно-черепичними заводами (перший датований 1867 роком) у передмісті Карантинка (нині Калантирівка). Їхня цегла збереглася в багатьох історичних будівлях міста. Виробники вказували на цеглинах й прізвище, й ініціали.
Власниками цегельних підприємств були Василь Малєєв та Василь Примаков. Ці теж ставила клейма-прізвища.
Чи бачили ви такі цеглини? Вони ще трапляються на звалищах Запоріжжя.
Чи варті вони принаймні такої меморіалізації?
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
