Продовжуючи традицію благодійності, Запорізький обласний музично-драматичний театр запросив на виставу «Момо», прем’єрну у нинішньому сезоні, волонтерів та бенефіціарів гуманітарного центру «Завжди разом». Для людей, які з березня минулого року на волонтерських засадах працюють, допомагаючи переселенцям, що через трагедію війни опинились у Запоріжжі, а також жителів Донецької та Запорізької областей, власне ВПО, це стало щирою підтримкою та дарунком хорошого настрою, наснаги, дружнього розуміння та співчуття.
Вже сама зустріч біля театру налаштовувала на урочистий лад, а концерт театрального оркестру у фоє став бонусом – хотілося підспівувати та безупинно аплодувати [серед запрошених були працівники культури, як опинились просто у вирію призабутих емоцій].
А от сама вистава – парадоксальна, стрімка, із постійною напругою інтриги – стала щирим зануренням у суть справжнього материнства, справжньої любові до дитини, навіть якщо, як у п’єсі Себастіяна Тьєрі, яку поставив режисер Олександр Іваненко, – це деревце посадив хтось інший, а ти його полюбила як своє.
Музично експресивна, лаконічна у сценографії – ніби лише зрозумілі усім супермаркет та квартира, – чесна у сумнівах, смілива та цнотлива у проявах почуттів, дотепно танцювальна комедія «Момо» подарувала щасливий вечір компанії волонтерів та друзів гуманітарного центру.
І – головне – театр отримав нових глядачів, які радо повернуться до нових та нових вистав.
Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА
,
