1 серпня у православному календарі день пам’яті святих сімох мучеників Макавеїв, матері їх Соломії та старця Єлеазара.
Святі брати Макавеї жили в Юдеї приблизно у 166 році до нашої ери. У Святому Письмі їхні імена не згадуються, однак церковне передання називає їх Авімом, Антоніном, Гурієм, Єлеазаром, Євсевоном, Алімом і Маркеллом.
Під час гонінь цар Антіох наказав привести братів разом із їхньою матір’ю до суду.
Від них вимагали лише одного — порушити Божий Закон і скуштувати заборонене свиняче м’ясо на знак зречення віри.
Попри страшні погрози, брати відмовилися виконати наказ царя.
Один за одним вони мужньо приймали катування, підтримуючи один одного словами віри та надії на воскресіння.
Вони були переконані, що тілесна смерть не є кінцем людського життя, а Господь подарує вічне життя тим, хто залишиться Йому вірним.
Особливо вражають слова одного з братів, звернені до мучителів: вони можуть забрати тимчасове життя, але не здатні відібрати життя вічне, яке дарує Бог.
Кожен із семи братів був страчений на очах у матері, однак жоден не зрікся своєї віри.
Не менш величною є постать матері мучеників — святої Соломії. Вона пережила страшне випробування: на її очах по черзі катували й убивали всіх сімох синів.
Замість того щоб благати дітей урятувати себе ціною зречення Бога, Соломія зміцнювала їхній дух. Вона нагадувала, що життя дароване Господом, а тому потрібно залишатися Йому вірними до кінця.
Перед смертю наймолодшого сина цар Антіох намагався схилити його до зречення, обіцяючи багатство, славу та високе становище. Соломію просили переконати дитину погодитися.
Проте вона сказала синові зовсім інше: залишитися вірним Богові та не боятися смерті.
Після загибелі всіх дітей сама Соломія також відійшла до Господа. За церковним переданням, вона або померла від пережитого горя, або також прийняла мученицьку смерть.
Церква шанує її як одну з найвидатніших матерів-християнок, хоча жила вона ще до народження Ісуса Христа. Її життя стало прикладом материнської любові, яка ставить духовне спасіння дітей вище за земне життя.
Разом із братами Макавеями Церква вшановує і святого старця Єлеазара.
Він був відомим книжником, учителем Закону та користувався великою повагою серед юдеїв. На момент арешту Єлеазарові було близько дев’яноста років.
Після жорстоких катувань він прийняв мученицьку смерть, залишивши нащадкам приклад незламної совісті та вірності Божим заповідям.
Хоча мученики Макавеї жили ще до пришестя Ісуса Христа, Церква вшановує їх як святих. Вони стали праведниками Старого Завіту, які своїм життям засвідчили віру в Бога та надію на воскресіння.
Прикмети 1 серпня
- Ясний і сонячний день — осінь буде теплою та сухою.
- Дощ 1 серпня — дощовою може бути й осінь.
- Ранковий густий туман — до ясної та теплої погоди вдень.
Що не можна робити 1 серпня
За народними віруваннями, у цей день не варто влаштовувати гучних розваг, надмірних застіль і зловживати алкоголем.
Також радили утриматися від важкої фізичної праці, генерального прибирання та скоромної їжі, адже триває піст.
Особливо засуджувалося небажання допомогти тим, хто потребує підтримки, оскільки добрі справи цього дня вважалися запорукою Божого благословення.
Що можна робити 1 серпня
За багатовіковою традицією, у день Медового Спаса віряни вирушають до храмів, щоб благословити дари нового врожаю.
До святкового кошика зазвичай кладуть мед нового збору, мак, воду та перші плоди, які стали символами Божої щедрості й подяки за врожай.
З цим святом пов’язаний і давній звичай освячувати джерела, криниці та інші водойми.
У багатьох місцевостях після богослужіння відбувалися хресні ходи до води, де звершували особливий чин освячення.
Саме тому свято отримало народні назви Спас на воді або Мокрий Спас. Крім того, воно відкриває цикл трьох серпневих Спасів, тож його ще називають Першим Спасом.
Невід’ємним атрибутом свята є «маковійчик» — святковий букет, який складають із достиглих коробочок маку та різноманітних польових трав і квітів. До нього часто додають полин, м’яту, колосся пшениці, соняшник, волошки, чорнобривці та інші рослини.
Після освячення букет приносять додому й зберігають біля ікон або над входом до оселі як символ Божого захисту та родинного добробуту.
