Десятки років ми не мали змоги бачити навіть його маківки. Каміння було сховане під водою, затоплене, та й пірнувши у масці, не мали уяви про справжні контури обточеного дією води каменю.
Аж ось майже рік він лежить на березі, чи підморгує, чи дрімає. Справжній верблюд, з якого боку не подивись.
“Так його й назвемо“, – підхопив ідею запорізький історик Олег Власов.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
