Напередодні пам’ятного дня, який віздначається 29 серпня, у Запоріжжі відбулася щемна та надіхаюча зустріч.
До Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України були запрошені й учасники бойових дій, і молодь. Завітали гості з Софіївки, з Берестового Бердянської міської територіальної громади…
Акцію пам’яті та майстер-клас по виготовленню стилізованого знака пам’яті «Сонях» провели за ініціативи Простору ідентичності Надазов’я і степу за порогами та за підтримки Бердянської районної державної адміністрації та Запорізького обласного центру молоді.
Подія розпочалася з огляду тематичної виставки: «Прапори нашої боротьби».
Дату приурочено до роковин Іловайської трагедії 2014 року. Саме тоді під час виходу з оточення загинула найбільша кількість українських бійців на Донбасі.
Символом цього дня є сонях. Жовта квітка нагадує про соняшникові поля, на яких розігралися криваві бої серпня 2014 року.
Болісні спогади про пережите якось відкинули нас на декілька десятиліть назад. Україна й у 1941 була полігоном для військових злочинців, місцем болю та втрат…
Та в цей день ми згадували рік 2014-й. Хвилиною мовчання згадали наш біль, наші втрати.
“Це дуже важкий був час. Навіть емоційно важкий, бо тоді в природі запанувала страшення спека. І коли ми читали жахливі новини про те, що відбувається на фронті, неможливо було уявити, хлопці витримують… Це просто неймовірно було, суцільне пекло. І я не уявляв собі, як можна було вести бойові дії. Причому, вони досить-таки розгорнуті були”, – згадував Олег Будяк, керівник Простору.
Та представив наших воїнів, учасників бойових дій із захисту України.
Якщо йти по старшинству, розпочав Володимир Гордіченко, який воював з 2015 по 2022-й.
Він автор численних прапорів, представлені в експозиції Простору. Розповідав на фоні прапору, який створив десять років тому. А згадуючи, як став до війська у 2022-му, на Харківський напрямок, сказав: “Мені тоді було 59 років та вісім місяців. Та мав ще чотири місяці війни…”
Молодший за нього, історик Генадій Харченко майже від своєї служби початку – учасник руху «Азов». Прапори «Азову» надала для події у Просторі пані Наталя, мати загиблого під час оборони Маріуполя Дмитра Бабича (його називали Величар Запорожець). Пан Генадій Харченко вказав присутнім на символіку прапору: на ньому дві хвилі: це й наше Азовське, і наше Чорне море.
“Це те, що ми мріємо, за що боремося – повернути всі наші землі, всі наші моря”, – сказав Генадій Харченко. Він розповів, якою важливою та щирою була підтримка, яку надавали воїнам мешканці Бердянщини.
Слово мав також пан Юрій, учасник подій 2022 року, представник Берестового, це село неподалік Бердянська. 
Згадали доброго друга Простору Вадима Саввона. Він не зміг долучитися через проблеми із зв’язком. Вадим з Єлисеївки, також з Бердянщини, наразі пише історичний твір, який зробить наше розуміння рідних степів ще глибшим та безумовним.
Поспілкувавшись (спогади наших військових, свідків людської стійкості та взаємопідтримки зберігаємо разом), долучилися до виготовлення символу Дня пам’яті захисників України.
Ідею для творчості запропонували Дар’я Джуринська та Меланія Дербіньова. Юні учасники івенту разом із мисткинями мали створити стилізований знак пам’яті «Сонях» на грунтованому картоні акрилом з золотими акцентами.
Долучилися й дорослі. В руках митця Володимира Гордійченка сонях засяяв чорним насіннячком швидко та ніби й легко.
Меланія запропонувала ідею розмальовки, та підготувала власний оригінальний шаблон. Надихнувся й пан Олег.
Цікавістю захоплені діти, взялися також до роботи. Кожен змалював щось своє, неповторне, прокинулася смілівість, і символ, який має такий глибокий зміст, увійшов у дитяче сприйняття – свідомо й надовго…
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки та Олега БУДЯКА
