Від початку війни чоловік не хотів залишати свою оселю у селі Приморське, жив під вибухи російських снарядів.
І навіть пережив прильот у власний будинок. Однак замислився: цього разу пощастило, а іншого шансу вже може й не бути
Найбільше поліцейських евакуаційної групи вразила душевна сила цього чоловіка.
Дорогою виявилося, що він – творча натура. Пише вірші про любов до людей і Батьківщини, про віру в майбутнє та справедливість, а ще – про ненависть до загарбників і всього того, що вони накоїли на нашій землі
Приїхали на вокзал, обійнялися та посадили Григорія Юхимовича в потяг.
Дідусь на прощання щиро бажав правоохоронцям сил, наснаги та віри у якнайшвидшу перемогу, додаючи: «Бажаю, щоб жизнь була, як калини цвіт, а зозуля накувала вам по сотні літ!»
Що ж, віримо, що щирі побажання старенького мандрівника сповняться на всі 100 %.
Фото — скрін з відео
