Чи врятує світ тільки краса? Виглядає зараз сумнівно. Проте беззаперечним є щоденне рятування психіки культурою і мистецтвами, які у прифронтовому місті не відійшли на другий план, а, навпаки, – на піднесенні. Хоча багато закладів потерпають і від нестачі співробітників, і від прильотів.
Музейна терапія + науково-художня активність
Узяти хоча б крайній рік.
У Запорізькому обласному краєзнавчому музеї, незважаючи на евакуацію левової частини колекції, регулярно відбуваються тематичні виставки. Проведено Всеукраїнську наукову конференцію «Історична спадщина та природа України: розвиток, збереження та перспективи відновлення». Музей став однією із локацій масштабного фестивалю GogolFest Pokrova.
Музеологи зміцнюють співпрацю з закордонними партнерами. Зокрема, один із найвідоміших наших експонатів – срібне навершя у вигляді орла – «гастролював» у Данії та Литві. А нещодавно в установі презентували 24-й випуск «Музейного вісника» – великого і гарно оздобленого науково-популярного альманаха.
Запорізький обласний художній музей став справжнім осердям арт-терапії для мешканців та вимушених переселенців. Проєкт «Творчі вихідні» щотижня збирає десятки людей, які пробують себе в образотворчому мистецтві, знаходячи водночас розраду і натхнення. Сюди великою мірою перемістилися презентації творчості митців, які залишаються жити і творити у Запоріжжі. Виставки – персональні та групові, до знаменних дат і тематичні – змінюють одна одну майже щомісяця.
Відновила діяльність після дворічної вимушеної павзи і виставкова зала Запорізької облорганізації Національної спілки художників України, де протягом півроку відбулося три виставки, а невдовзі місцева влада планує розпочати тут ремонт.
Активно працюють і запорізькі фотохудожники, які представляють своє мистецтво не тільки у рідних стінах, а й в інших містах України. Нагадуючи про славетну історію запорізького Фотоклубу (виставка з його 70-ліття восени демонструвалася у Чернігові) та досягнення окремих його членів (творчість Євгена Кома була презентована у Хмельницькому і Рівному).
Чим корисна синергія держслужбовців, митців та громадськості
Не вистачить сторінки, аби перерахувати усі заходи, які відбуваються у Запорізькій обласній філармонії лише у поточному сезоні. Концерти, імпрези, проєкт «Філармонія – дітям», літературно-музичні постановки – у них активно задіяні усі творчі колективи від Запорізького академічного симфонічного оркестру та академічного козацького ансамблю пісні і танцю «Запоріжці» до Диксиленду і солістів.
Запорізький Дім актора (Театр-лабораторія Vie + муніципальний театр танцю) наприкінці осені провів масштабний фестиваль сучасного мистецтва «Занурення». Відбулися дві прем’єри: «Незабутнє. Триптих» (у постановці заслуженого діяча мистецтв України Віктора Попова, який, до речі, повернувся до театру саме під час війни) і «90-ті. FM». Продовжуються імпрези у форматі Vieчорниці, започатковано джазові перформанси.
Запорізький академічний обласний театр юного глядача (Театр молоді) веде величезну роботу з перекладу й відновлення найкращих творів свого репертуару українською мовою. По суті і «Двоє на гойдалках», і «Дайте завісу! Негайно!», і «Вальс випадку», й інші – це нові вистави. Зі знайомим сюжетом, але зі зовсім іншою інтерпретацією та пластикою. А нещодавно відновлена вистава «Загадкове нічне вбивство собаки» стала сміливим і, головне, вдалим експериментом із залучення до театрального мистецтва підлітка з аутизмом. Вимушений переселенець із Бердянська Максим Бровченко, який вже виявив себе як талановитий художник і літератор, чудово впорався і з головною роллю у цій складній і щемливій виставі за допомоги режисера заслуженого діяча мистецтв України Геннадія Фортуса і професійних акторів.
Поєднання зусиль представників і представниць різних видів мистецтва у імпрезах, фестивалях і навіть повсякденні стало цікавою ознакою воєнного часу. Досить згадати, як на початку повномасштабного вторгнення у тому ж фотоклубі зусиллями громадськості реалізовувався проєкт «Арт-Підтримка», де на спільному майданчику єднали творчі зусилля фотомитці, художники, актори і музиканти.
А потім і комунальні установи стали одна за одною видавати зразки синергії. Туристичний інформаційний центр Запоріжжя з прагматично-ужиткового закладу промоції міських принад перетворився на потужний майданчик для демонстрації та обговорень творів сучасного мистецтва в усіх його проявах. Наймасштабнішим став проект «Плакати воєнного часу», що реалізується разом з Міжнародним симпозіумом сучасного мистецтва. А «Незламний хаб» надає безпечний простір для проведення конференцій, дискусій та культурних подій всеукраїнського масштабу.
Поважний лицар Мельпомени – при силі. Й міцніє
На цьому тлі радує і реалізація амбітних планів нашого аксакала театрального мистецтва – Запорізького академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Володимира Магара. Нагадаємо, що у вересні минулого року на чолі закладу стала Наталія Власова, а її заступником з музичної частини став заслужений працівник України Сергій Пелюк. Тоді на прес-конференції посадовці обіцяли багато зробити задля того, аби театр став в авангарді мистецького життя Запоріжжя.
І треба сказати, що левову частину задуманого вдалося зробити.
- Уже наприкінці листопаду відбулася прем’єра програми «Музика вільних».
- Відновлено кілька вистав, у тому числі «Тев’є-молочник» (постановник Віктор Попов).
- Взимку відкрив свої двері «Поетичний театр», презентувавши театралізоване дійство «Шевченко. Про сьогодні» (спільна робота режисерки Олесі Плохоткіної та драматургині Наталії Ігнатьєвої).
- А до Міжнародного дня театру магарівці подарували глядачам розкішне дійство, що увінчалося прем’єрою танцювального шоу «TANGO cover version».
Перед початком вистави у театрі презентували оновлену фотогалерею. Очільниця театру Наталія Власова розповіла, що у неї виникла ідея представити членів колективу не в офіційній манері, а у яскравих образах, які їм до вподоби. Ідея зацікавила відомого фотохудожника Валерія Кошеленка та фотографиню Ліану Краснопольську.
Як розповів Валерій Кошеленко, робота тривала кілька тижнів. Драматичним акторам, артистам театру та балету запропонували обрати найулюбленіший образ, у якому вони й постануть на портретах. Тож по вихідних лицедії приходили до театру, з ними працювали фахівці гримувального, перукарського та костюмерного цехів, і починалися зйомки.
“Інколи доводилося перезнімати, – посміхається Валерій Кошеленко. – Бо не всі розуміли, що грим сценічний – аби їх було видно з останнього ряду бельетажу – та студійний, коли камера дивиться в обличчя, – це трішки різні речі. Найпростіше було з молодими дівчатами, які натреновані на Інстаграм і знають, де у них «робоча сторона», тобто найвигідніший ракурс, як стати, як посміхнутися… Не всі одразу зрозуміли наш формат. Але коли побачили результат, то всі лишилися задоволені”.
Деталями портретних образів музикантів стали їхні інструменти, майстрів цехів – елементи реквізиту чи знарядь праці, як-то сантиметрова стрічка на шиї чи набір для макіяжу у руках. Лише адміністративне керівництво обмежилося святковим одягом))).
Зараз у фотогалереї налічується 93 портрети. Не вистачає тих, хто боронить Україну в лавах ЗСУ. “Ми пропонували їм під час відпустки приїхати на зйомки, – сказала Наталія Власова. – Поки що хлопці і дівчата до нас не доїхали, але ми на них чекаємо! Усього нас захищають 14 людей з театру. Ще двоє, на жаль, поранені й перебувають на лікуванні, один отримав інвалідність…”.
Відбулися зміни і у фойе першого поверху: тут виставлені костюми з різних вистав. А Наталія Власова мріє, щоби кожна театральна подія супроводжувалася тематичною виставкою в холі – не лише костюмів, а й елементів декорацій, бутафорних матеріалів. Аби глядачі мали змогу побачити не тільки результат, а й процес створення вистави.
Перед прем’єрою «TANGO cover version», крім дівчат у кринолінах та чоловіків у ковбойських шляпах, на глядачів чекала й імпреза від аматорів, які зробили танго своїм хобі у важкі воєнні часи.
Ну, а сама вистава стала розкішним видовищем, яке ще раз підкреслило потенціал театру імені Магара.
“Театр спробував доторкнутися до великої історії танго та культури таких далеких країн, як Уругвай, Аргентина, Бразилія. Передати відчуття, так би мовити, прабатьків цього чудового танцю, які вийшли з народу і мають емігрантське коріння. Головна героїня проведе глядачів від зародження танго і аж до сьогоднішніх днів, коли цей танок визнане ЮНЕСКО як нематеріальна культурна спадщина людства. Це людина, яка 60 років пропрацювала в театрі, і дійсно відчуває суть і нюанси”, – розповіла перед початком Наталія Власова. А згаданою людиною – провідницею у світ танго виявилася балетмейстерка-постановниця театру Тамара Боброва.
Дійство справді було неперевершеним. Перед глядачами яскравіли південноафриканське кандомбе, бразильська мілонга, кубинська хабанера, іспанський фламенко, європейські полька, мазурка, вальс… У масовій виставі танцював таки весь театр: драматичні актори, артисти балету, вокалісти і музиканти.
Цікаво, що постановниця Тетяна Лещова режисувала шоу онлайн. Тож ще більші компліменти авторці сценографії та костюмів, музичного оформлення Тетяні Астаф’євій. Окремі аплодисменти – автору музичного оформлення заслуженому працівнику культури Сергію Пелюку, який давно закоханий в танго і вкотре продемонстрував свою майстерність на сцені.
Що додати? Що на глядача наприкінці квітня чекає прем’єра від режисера-постановника Віктора Попова за твором Карела Чапека «Неможливість», а у травні – прем’єра вистави «П’ятниця, 13-те» за п’эсою Жана-П’єра Мартінеса, яку магарівці створять під орудою запрошеного з Дніпра режисера Антона Меженіна.
Єдиний з планів, який поки що не вдалося втілити, – це проведення вокального конкурсу імені Квітки Цісик, запланованого на 12-13 квітня. Але причина суто винятково об’єктивна – складна безпекова ситуація. Через неї конкурс перенесено на жовтень.
Чекаємо!
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
