За Дніпробудами Олексія Шовкуненка я вирушила до Нацiонального музею «Київська картинна галерея».
До цієї теми вже років п’ятнадцять тому мене долучила мистецтвознавиця Ірина Миколаївна Ласка. З публікації у газеті «МИГ» по выходным» щодо майстрів графіки, серед яких Василь Касіян, Олексій Кравченко [треба знайти та оприлюднити статтю, бо на сайті її нема, в ті часи преса була здебільшого паперова], розпочалася моя зацікавленість. Згодом вона приросла дослідженням історії створення діорами Дніпробуду [автор Костянтин Богаєвський «завів» мене до шведського Мальмьо, де також знайшлися невідомі сторінки біографії та творчості художника]. З архівної роботи та спілкування з майстрами та їх нащадками поставали нові й нові факти та подробиці…
Тому я не могла оминути експозицію «Олексій Шовкуненко. Херсон – Київ» в Картинній галереї та провела там півтори години у зачарованому спогляданні та спілкуванні.
Років десять тому я побувала у Херсонському художньому музеї. Отримала привітний прийом, увагу до своєї пошукової роботи та каталоги у подарунок.
Нинішня доля не підкорившихся окупанту співробітників, багатотисячної колекції, будівлі Херсонського музею, розташованого у найкрасивішій будівлі центру міста – трагедія і сум [читайте https://mig.com.ua/iak-vidbuvalosia-ofitsijne-pohrabuvannia-khersonskykh-muzeiv-film-rozsliduvannia-the-kyiv-independent/].
Тому в нинішній експозиції чи не головний експонат – цифрова медіатека, створена на основі фондів Херсонського обласного художнього музею.
Інтерактивна презентація показує 158 творів Шовкуненка, 149 із яких були викрадені російськими загарбниками.
Мене за руку завели подивитися цей дев’ятихвилинний фільм та дивилися поруч на мою реакцію – мало не зі сльозами на очах. Кому, як не скромним та при цьому дуже досвідченим музейним доглядачам знати, яким неповторним скарбом є музейна колекція.
На виставці «Олексій Шовкуненко. Херсон – Київ» представлені твори живопису та графіки з колекції Національного художнього музею України, приватних збірок.
Звернуся до біографічних даних. На будівництві Дніпрогесу він створив серію із понад 70-ти акварелей, яка принесла йому золоту медаль на міжнародній виставці в Парижі 1937 року. На жаль, майже всі ці роботи були втрачені під час Другої світової війни.
На виставці в Картинній галереї їх три, всі вони – з колекції Національного художнього музею України:
Олексій Олексійович Шовкуненко народився 21 березня 1884 в місті Херсон. Навчався в Одеському художньому училищі. Викладачі: Костанді К., Ладиженський Г., Крайнєв Д. Також отримав освіту в Петербурзькій Академії мистецтв. Викладач: Савінський В.
З 1913 року приймає участь в виставках. З 1917 по 1922 рік викладає в Херсонській Пролетарській художній студії, а з 1926 року – в Одеському політехнікумі образотворчих мистецтв. Член Товариства ім. К.Костанді в 1924 – 1929 роках. [Саме там, в Одесі, учнями Шовкуненка стали батьки нашого Владлена Дубініна, навчалися й батько, Костянтин, який загинув під час Другої світової, і його дружина, Олена, що вела дитячі студії декоративно-прикладного мистецтва в повоєнному Запоріжжі].
З 1935 по 1965 рік викладає в Київському державному художньому інституті. У 1941 році стає Заслуженим діячем мистецтв Української РСР. У 1944 році – Народний художник СРСР. У 1947 році – Академік Академії мистецтв СРСР.
З 1938 по 1968 рік був членом правління Спілки художників Української РСР, а в період з 1949 по 1951 рік був його головою. Олексій Олексійович майстер портрета, пейзажу, особливо індустріального. Відомі також натюрморти художника. Твори зберігаються в численних музеях, галереях і приватних колекціях в Україні та за її межами.
Помер художник 12 березня 1974 року.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
