Ця ідея вже має історію. Вона заснована на любові до бібліотеки, яка не минає, хоча відстань між першими відвідинами книжкового царства складає чи не півстоліття. З бібліотекою «Юний читач» стосунки коротші, бо сюди ходили …діти мрійників.
Можливістю надихнутися енергією бібліотеки «Юний читач» стали зустрічі під час численних подій у закладі.
Це виставки, що змінюють одна одну, представляють різноманітні дитячі захоплення, які підтримуються у гуртках та студіях. Клуб для найменших читачів «Малюк в бібліотеці», студія живопису «Уроки різноколірного чарівництва», англомовний клуб для малят Speaking Chicken… Квести, консультації, репетиції та концерти хору вокально-хореографічної студії «Чайка», літературні зустрічі – події відбуваються за сталим графіком, враховуючи потреби відвідувачів та перебіг календарних подій.
Гуртують дітей фотостудія Black Lion, якою керує Владислав Івахнін, програми арттерапевтичних занять Наталії Гвоздик та Софії Чередніченко. Ця робота ведеться під патронатом та за підтримки англійської благодійної організації The BEARR Trust [London] та за особистої уваги пані Меган Бік в партнерстві із БФ «Златоград».
Арттерапія в оновленому дизайні
Наразі маємо ще одну ідею.
Народилася ця ідея завдяки співпраці бібліотеки із знаними запорізькими архітекторами, Оленою та Віктором Кузьменкам [вони мають цікавий творчий спадок у нашому місті, і це вже також історія].
Завітавши на один із заходів у бібліотеці, а саме на концерт, який підготували Іоланта Дамаскіна із солістом, скрипалем Костянтином Івасенком, родина архітекторів, з професійною увагою, долучилася до екскурсії приміщенням бібліотеки, розташованої у будівлі 1950-х років.
Спілкуючись, обговорили й творчу ідею, яка давно склалася щодо дитячого простору, в якому відбуваються зокрема арттерапевтичні заняття.
Як би осучаснити кімнату? Зробити її зручнішою для занять, які потребують постійного контакту з вчителем? Творчість має стільки різних напрямків, потребує використання різних матеріалів, і дає до того ж велику кількість дитячих робіт! Тож, як оптимізувати простір, який залишається бібліотечним та використовується зокрема для зберігання книг по мистецтву та нот?
На всі ці питання якісно відповідає проєкт, розроблений архітекторами.
Обговорити його ми зібралися разом в тому самому приміщенні, яке бачимо у мріях оновленим.
“Нам приємно бути в такому товаристві, приємно й бути причетними до такої доброї справи, – привіталася Олена Кузьменко. – Ми прийшли послухати ваші пропозиції та запропонувати свої, щоб довести роботу до логічного фіналу”.
Арттерапевтка Наталя Гвоздик зізналася, що багато разів переглядала відео, на якому макет представлений у різних ракурсах. Її найбільше вразили шафи для нот, які оптимізують та вивільняють простір.
Для того, щоб уявити переваги користування модернізованим приміщенням, пані Олена запропонувала уявну екскурсію по макету.
По-перше, вона одразу зауважила, що проєкт має не тільки покращити умови дитячих занять. Враховані й потреби співробітників: їм теж треба створити комфортніші умови. для роботи.
Тому запропоновані дві зони. Одна активна, для дітей. Друга – для спеціалістів відділу.
Екскурсія по макету
При вході передбачається шафа для верхнього одягу. Поруч кімната, де бувають концерти, тож потрібне місце для одягу та реквізиту гостей.
Далі – невеличке місце для очікування, диванчики, пуфіки та квіти.
І вхід власне до кімнати, де відбуваються різноманітні уроки та зустрічі.
Щоб зробити подовжену кімнату більш широкою, архітектори пропонують стелажі для нот, які можна зберігати вертикально.
“Це ідеально, бо дуже незручно, що ноти у нас зберігаються «лежачи», – каже пані Наталя.
Олена та Віктор пропонують конструкції, закриті по принципу шафи-купе, а ззовні оздоблені пластиковимим дзеркалами, достатньо міцними та доречними для приміщення, в якому постійно бувають діти.
“На дверцятах можна зробити кріплення, щоб робити змінну експозицію – на кольорових защіпках, які можуть використовувати й самі діти”, – каже Віктор.
Ця чудова ідея використовується на популярних виставках-сушках. А тут вона може стати постійним елементом простору.
Архітектори визначили місце для плаского екрану, доречного як для пізнавальних передач, так і для супроводу уроків англійської мови та арттерапії.
“Уроки англійської краще сприймаються у створеному мовному середовищі. Нині ж керівниця гуртка висилає дітям фільми та мультики додому онлайн, – коментує пані Наталя. – І для арттерапії доречний супровід на екрані”.
“Дітям потрібна, так би мовити, надивленість”, – каже пані Олена. – “Так, вони візуали, звісно, – підтримує пані Наталя. – Екскурсії по музеях світу дуже потрібні – нам цього не вистачає”.
Дискусія виникає безпосередньо при обговоренні планування робочої зони: поперек витягнутою коридорного вигляду кімнати пропонується поставити декілька столів, зорієнтованих по вікнам, щоб максимально використати освітлення. Біля кожного – чотири стільці. Важливо, що педагог може підійти до кожної дитини. Всі відстані вивірені за антропометричними стандартами.
Та пані Наталя має свою думку: “Мені краще, щоб столи були трансформери та об’єднувалися в один”.
Так само й під час уроків клубу Speaken Chicken: маленькі діти сідають колом довкола вчителя.
Тож, таку форму занять теж треба врахувати в конструкції мобільної мебелі.
Маємо уточнення: на уроки англійської зазвичай приходять 10-12 діток з батьками, а на арттерапії бувають аншлаги – аж до 20-25 учнів! Треба мати запас складних стільців.
Мріємо далі.
Дизайнерські родзинки
“Щодо кольору стін, білий фон – найкращий для художників. А на вході варто зробити акцент: оранжевого чи красивого зеленого кольору стіну”, – каже пані Олена. І знаходить повне порозуміння з арттерапевткою Наталею: “Оранжевий та зелений – ідеальні кольори для оформлення дитячих приміщень! Діти заходять, і у них одразу настрій до творчої роботи”.
Продуманий і простір для співробітників – шафа для одягу, три зручних робочих місця біля вікон, шафки для реквізиту та матеріалів, місце для прийому їжі.
І ось родзинка – вертикальні стелажі для нот та іншої літератури відділу, які займають небагато місця, а вміщують великий об’єм матеріалів.
“Їх можна зробити підвісними на верхніх роликах”, – уточнює свою ідею пан Віктор.
Людмила Григорівна, яка тимчасово виконує обов’язки директора бібліотеки, та Інна Леонідівна, яка працює зокрема над грантовими ідеями, згодні, що проєкт виглядає дуже естетично і при цьому практично.
“Робота приголомшлива”, – каже пані Інна. Їй також подобається «касетний» спосіб зберігання нот і книжок: і зручно, і вивільняється простір.
Чудово й те, що знаходиться місце для зберігання матеріалів для дитячої творчості, і є куди покласти малюнки та поробки.
Обговорюємо формат уроків англійської: діти трохи займаються, потім виходять у музичний зал, роблять розминку, потім знову повертаються до учбового процесу. Це найменші відвідувачі бібліотеки – п’ять років в середньому.
Наймолодші відвідувачі уроків арттерапії мають поважні три роки. “На початку ми сідаємо, як правило, окремим острівцем. Тому що у нас єдиний процес і має бути емоційно-єдиний простір”, – каже Наталя.
Що ж, треба врахувати це: “Англійська у нас – це навчання-гра, арттерапія – спонтанна вільна творчість”, – уточнює формат занять пані Наталя.
Обговорюємо пошук майстрів, які розуміються на меблях-трансформерах та можуть врахувати наші побажання…
Діти у нас це в пріоритеті і ми будемо раді, якщо у нас щось вийде. Аж тут – ось вони. Повернулися, бо допомагали носити книжки, передані з бібліотеки для юнацтва.
Уважно роздивляються макет кімнати. Це ж цікавіше, ніж віртуальне щось! Можна в руках потримати та помріяти разом! Хлопцям подобається.
“Тут, у бібліотеці, у цій кімнаті, біля Наталії Борисівні кожного дня діти. Вони зазвичай сорвіголови, а тут займаються справою”, – з посмішкою коментує Олег Філатов, голова БФ «Златоград».
Що ж, заради того, щоб тут постійно були діти, будемо втілювати намріяне у життя.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
