Театральний день, яким завершили сьомий сезон у Запорізькому театрі «СВіЯ», був присвячений людяності у ставленні до тварин.
У цей день у фоє театру була представлена галерея портретів кішок та собачок. Їх підібрали, врятували та вилікували у притулку «Шанс». Ця робота потребує допомоги. А милі хвостики на фото – нових хазяїв. То метою театрального дня був і збір коштів для «Шансу».
Як вірні поціновувачі, ми змогли долучитися до всіх чотирьох вистав та програми перфомансів, яка відбулася на відкритому повітрі [завбачливо закритому від спеки зеленим «дахом-сіткою»].
Під час перфомансу й відбулась, мабуть, кульмінація. Бо коли актори театру «СВіЯ» намагалися донести свої меседжі світу: “Не випробуйте ліки та косметику на тваринах”, “Не виснажуйте свійських тварин”, “Не знущайтесь над тваринами у цирку”… дівчатка-глядачки гірко заплакали, обійнявшись. Бо зайці із закривавленими вухами, собаки-безхатченки, зморений віслючок [всі – актори театру] були такі переконливі, що… їх мав би взяти під опіку Greenpeace. Та довелося нам. І глядачі напували водичкою та втішали «звірів». Ну, і плакали, звісно. Бо довкола театру «СВіЯ» згуртувалися відповідальні люди, які добру розуміють світ.
І не сльози були метою перфомансів і вистав!
Про це, представляючи перший спектакль – прем’єру «Нас не кинули» – рішуче сказала головна режисерка Світлана Ємець. Всі вистави цього дня – дієві та життєствердні, тому – “ніяких рожевих шмарклів”.
Ми втерли носа та дивилися…
Як Пес Брауні, Бірманська Кішка Марго, Папужка По, мовчазний Золотий Риб та Пацюк Стьопа залишились одні, бо господарі втекли від війни…
“Що будемо робити, якщо люди не повернуться?“ – “Давайте попри все залишатися ТВАРИНАМИ…”
Тому вони шукають, як прогодувати Золотого Риба… Заспокоюють одне одного, випускаючи кігтики іронії.
Пес, прислухаючись до вибухів за вікном, шукає пояснень: “Може, будують щось”… – “Нову планету”, – похмуро шуткує Кицька.
Здоровий цинізм замість шмарклів нагадує про людську відповідальність за життя тих, хто живе з нами поруч.
І це тільки декілька моментів дотепної історії про п’ятьох співмешканців оселі, в якій війна змінила затишні вікна на потріскані, із відблисками полум’я [декорації створив актор театру Григорій Крохмаль]…
І ми не плакали, ми сміялися.
Бо, повернувши на дві фатальні сцени назад, склеївши акваріум для Риба, всі вижили і дочекались хазяїв: “Нас не кинули!”
Друга вистава «Тпрусь! Або історії кота Філофея» оновлюється вже не вперше, бо актори щороку дорослішають. І з кожним роком нова компанія котів-акторів збирається на даху, щоб засудити людей, які сказали своїм вихованцям заборонене слово «Тпрусь!» – та викинули із дому напризволяще… Судову справу коти ведуть професійно, тому свідок – моя подруга, адвокат, яка вперше побачила виставу… І вона із задоволенням сприйняла, як люди визнають свою неправість, вибачаються, забирають додому Кицю, Фунтика…
Добра хазяйка знаходиться навіть для розбишаки Мурзіка. А наприкінці вистави до нього підійшла яскрава дівчина та привітала із успіхом: “Я – Мурзік. Це й моя роль три роки тому”.
То, котяча тема у театрі «СВіЯ» триває. І додавши вражень від третьої вистави про «Кішку-біженця» https://mig.com.ua/shcho-vidchuvaie-kishka-bizhenets-iak-ij-zhyvetsia/, за підсумками цього театрального дня глядачі зібрали 8000 гривень благодійних внесків.
Це – на котів та песиків, якими опікується притулок «Шанс» – най ці гроші їм та волонтерам полегшать життя.
Завершився театральний день прем’єрою вистави про людей у війні.
«За дверима» Вольфганга Борхерта варта окремої дорослої розмови, то продовжимо її у подальших числах газети.
Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА
