На 87-му році життя помер правозахисник, громадський діяч, дисидент та Герой України Степан Хмара.
Фото з відкритих джерел
Джерело: дружина Роксолана Хмара у Facebook
Пряма мова: “Не хочу у це повірити. Не хочу це писати. Мій найдорожчий у світі чоловік помер. Все. Ми всі робили все, що могли і навіть більше. Ми так хотіли, щоб він був з нами, коли проголосять нашу Перемогу! Я так хотіла бачити його щасливе обличчя! Його прекрасне обличчя! Бо він був таким красивим навіть у свої 86. Його голубі очі вже не були такими чисто голубими, але все ж бездонними. Він так любив Україну і українців. Він рвав свою душу і серце за неї. І Україна підніметься з попелу, вона Воскресне! Я знаю…”.
Деталі: Останнім часом Степан Хмара тяжко хворів. У вересні 2023 року його госпіталізували у віденську клініку.
Степан Хмара народився 12 жовтня 1937 року в селі Боб’ятин Сокальського району Львівської області. Навчався на стоматологічному факультеті Львівського медичного інституту. У студентські роки Степан Хмара брав участь у випуску підпільного журналу “Український вісник” та займався поширенням самвидаву.
У 1980 році КДБ заарештувало його й засудило до 7 років ув’язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання за “українську націоналістичну діяльність”. Степан Хмара відбував покарання в таборах для політв’язнів на Уралі.
В 1987 році дисидент повернувся в Україну. Через рік Хмара став одним із керівників Української гельсінської спілки.
У 1990-му Степана Хмару обрали депутатом Верховної Ради України. Того ж року політик підтримав студентську Революцію на граніті та голодував разом з протестувальниками.
У 1992 році Хмара створив і очолив Українську консервативну республіканську партію (УКРП). 15 грудня 2001 року УКРП саморозпустилася, а її члени перейшли в партію “Батьківщина”. Сам Степан Хмара став заступником голови “Батьківщини” Юлії Тимошенко. Навесні 2005 року Хмара вийшов з “Батьківщини” через конфлікт щодо політики партії у парламенті.
У 2006 році Степану Хмарі присвоїли звання Героя України із врученням Ордена Держави “За визначні особисті заслуги у боротьбі за відродження незалежності української державності, відданість ідеалам свободи та демократії”.
Також Хмара був учасником Помаранчевої революції, а після Революцію гідності, у 2015 році, оголосив голодування на підтримку політв’язнів Лук’янівського СІЗО.
