Лодка-довбанка на Хортиці – майже готова. І її здатність маневрувати на поверхні води, яку ось-ось мають перевірити майстри, – лише одна із вагомих позитивних рис цієї події.
Із деревини, яка гнила б на острові хіба що як джерело живлення хортицької фауни [а такого добра на острові достатньо], вийшла подія, яка стала осередком набуття первинної людської майстерності, реконструкцією історичних подій, арттерапією вищого гатунку для учасників. А ще створення лодки об’єднало довкола десятки, сотні зацікавлених людей.
До балки Велика Молодняга намагаються навідатися, поговорити з майстрами, потримати в руках автентичні інструменти… А також почути з вуст справжніх істориків, співробітників музею-заповідника «Хортиця», – як це було сотні та навіть тисячі років тому…
Як наші предки робили на нашій землі лодки-довбанки, науковою мовою – моноксили. Як ці лодки ходили Дніпром та Чорним морем…
Особливо допитливим навіть дозволили посидіти у довбанці. Бо ж цікаво, як мандрівники відчували себе у моноксилі?
Головний натхненник та майстер Валерій Нефедов постійно контролює: чи набула лодка потрібної легкості? Чи треба ще трохи деревини стесати?
Про спуск лодки на воду, зробимо окремий репортаж.
Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА
