Сусідка поїхала, залишивши квіти. Не напризволяще: попросила поливати нечисленних сусідів.
Серед майорів жердинами стирчали мальви – хто їх коли поливав, окрім дощу? Раніше квітли чи не до листопада, до перших холодів. Та нинішнє літо нікому не дать дожити, як не полити.
Це стало помітно майже у перший вечір, як поїхала хазяйка.
Ввечері майорці лягли напівживими на землю, а мальви рипіли сухими стеблами, як старі дерева.
Мальви й завдали ритм поливу.
Я
к поллєш ранком – ввічері зустрічають новою квіточкою. Як забаришся – квіток немає, й майорці знову лежать, ледь дихають.
Сподіваємося пережити останню пекельну декаду серпня, разом із мальвами та майорцями. В їхніх заростях ховається дурман. Та про нього вже буле розмова.
А мальву Україні ще називають калачиками за формою плодів, схожих на калачі. Ще є назви «проскурник», «шток-троянди» та інші.
Рослина з роду квіткових, що налічує, за різними оцінками, 25–30 видів. У висоту сягає до двох з половиною метрів, квітка – до 15 см у діаметрі [нині хоч би 7], з п’ятьма білими, рожевими, ліловими, жовтими, бордовими або червоними пелюстками.
Мальва в Україну потрапила з Середньої Азії в XV столітті. Її вирощували ще в Стародавній Греції та в Стародавньому Єгипті.
Саме мальви були одними з перших квітів, описаних у літературі. Горацій згадував їх як компонент свого харчування, описуючи досить коротко: «Для мене харчем є маслини, цикорій та мальви».
Ці рослини здавна вживали в їжу. Солодкі зелені стебла і листя додавали в супи і салати, порошком із сушеного листя посипали різні страви. Незрілі плоди маринували і використовували для приготування перших страв. До речі, в Єгипті і сьогодні готують суп з мальви, який називається мелокія. Також існує багато свідчень того, що під час Голодомору українці, рятуючись від голоду, харчувались, окрім інших диких рослин, і калачиками.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
