Повторю текст, написаний – та не оприлюднений два роки тому.
Переможність ситуації в тому, що виставка відбулася восени 2023 року. Та спогади про ту, перервану, – й емоціональні, й документальні, – залишились у пам’яті і в архіві.
Неймовірно ніжна виставка відкрилась наприкінці лютого у Запорізькому обласному художньому музеї.
Виставка ювілейна – і щодо дати народження художниці Лариси Єрмак-Долгової, і щодо початку її творчої діяльності. Маючи фах художниці-реставраторки темперного та масляного живопису [закінчила Суздальське художньо-реставраційне училище], Лариса більше ніж тридцять років працює в техніці акварелі. Та сформована реставрацією скрупульозна манера малювання відчувається в її графічних роботах.
В експозиції представлено понад 120 робіт, написаних від студентських років до сьогодення. Від книжкової графіки до натюрмортів. Від неймовірно об’ємних, досконало промальованих сюжетів акварельних спогадів з подорожей – до малесеньких, заввишки п’ять сантиметрів, та довгих у спогляданні замальовок. Це Хортиця, Запоріжжя і Львів, це Туреччина, Греція та Італія. Ми бачимо тут велику кількість етюдів, скетчів, на які ніби витрачається мінімальний час, та в яких художниця встигає зловити різний стан та настрій улюбленої природи. Море сенсів ховається у легеньких штрихах акварелі, попри її легкість та прозорість. Акварель – фарби, розведені водою, та сюжетна концентрація задумів Лариси присутня на кожній роботі.
Лариса працює дуже маленьким пензликом, довгим та тоненьким, яким може малювати і прямо, і боком – таким прийомом вона малює, наприклад, бризки моря. Як от на картинах грецької серії чи у спогадах про недавню подорож до Туреччини. Чи передає Лариса неспокій дніпрових вод поблизу Хортиці, чи змальовує вологий львівський день – дивлячись на картину, відчуваєш легке дихання природи.
Окрема радість – Ларисині натюрморти. Її шипшина, бузок, сухоцвіти живуть особистим життям, за яким дуже цікаво споглядати, їх розуміти.
Лариса Єрмак-Долгова є членом Національної спілки художників України з 2017 року, членом Міжнародного акварельного товариства IMS.
В її арсеналі – персональні виставки у Запоріжжі, Києві і Сумах, всеукраїнські – у Києві, Луганську, Черкасах та інших містах, міжнародні – у місті Фабріано це Італія, а також у Києві та Одесі. Бачили роботи Лариси Сербія, Пакистан, Албанія та ін.
Твори художниці знаходяться у Запорізькому обласному художньому музеї, Василівському історико-культурному музеї-заповіднику «Садиба Попова», у приватних колекціях Італії, Росії, Ізраїлю, Франції, Німеччини, Індії, Китаю, Японії, Канади, США.
І ми були іншими, веселішими. Кураторка виставки Ольга Дворна посміхається фотохудожнику Миколі Баришеву
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки, Сергія ТОМКА та Миколи БАРИШЕВА
