Наприкінці грудня 2023 року у Запоріжжі розпочав свою роботу Центр з розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Рішення про відкриття такого Центру ухвалили для обʼєднання зусиль, кращої комунікації і чітко усвідомленої необхідності систематизувати напрацьовані поліцією за час від 2014-го і поготів 2022-го алгоритми пошуку зниклих і роботи із рідними, які втратили звʼязок зі своїми близькими і майже втратили надію.
Докладніше про роботу Центру, його особливості і перші відчутні результати у подкасті віжн-радіо «На дотик» ведучій Ользі Вакало розповіли його працівники: старший оперуповноважений управління карного розшуку ГУ Національної поліції України в Запорізькій області, майор поліції Ірина Краліч та старший слідчий слідчого відділення №2 Запорізького районного управління ГУ Національної поліції України в Запорізькій області, майор поліції Юрій Сидєльніков.
Кор: Центр, який діє у Запоріжжі, працює вже понад 4 місяці. Як виникла ідея щодо його створення і в чому особливість роботи Центру?
Ірина Краліч: Від самого початку вторгнення рф до нашої країни, почали надходити заяви від людей щодо зникнення їхніх рідних. Це був розшук цивільних, які залишились на тимчасово окупованих територіях і яких просто розділила війна. З ними був втрачений зв’язок і рідні не розуміли, що трапилось : живі вони, чи з ними щось сталося. Також в розшук почали подавати і військових, чия доля була невідома, бо вони зникли при деяких обставинах, під час перебування на бойових завданнях – або вони потрапили в полон, або, можливо, загинули. Це втрата, але люди хочуть розуміти, що з ними трапилось.
Кор: І до вас зверталися не лише жителі Запоріжжя і Запорізької області, бо тут були військові з усієї України?
Ірина Краліч: Так, люди просто хотіли отримати допомогу від поліції, щоб зрозуміти, де перебувають їхні рідні.
Кор: Це було завжди завданням поліції. А для чого треба було створювати окремий Центр?
Ірина Краліч : Наприкінці грудня минулого року керівництво Нацполіції України ухвалило рішення про створення спеціалізованої групи, тому наші керівники і вирішили створити такий Центр, до якого входять більше 50-ти співробітників поліції. Це представники карного розшуку, які безпосередньо здійснюють оперативно-розшукові заходи щодо встановлення осіб; слідчі, з якими у нас тісна взаємодія; підрозділи кримінального аналізу. Відмінність насамперед в тому, що ми всі знаходимось на території одного Центру. Тобто, взаємодія є миттєвою.
Кор: А зібралися і працюють в Центрі саме ті фахівці, які вже займалися цими питаннями і мають певний досвід?
Ірина Краліч: Так, кандидатами до роботи у Центрі були відібрані особи, які тривалий час працювали у розшуковій справі і розуміли, що вони роблять. Прикметно, більша частина наших співробітників, як слідчих, так і оперативних підрозділів – це наші працівники, які виїхали з тимчасово окупованих територій. Вони втратили свої домівки, зв’язок з рідними і тому як ніхто розуміють цю ситуацію і можуть знайти підхід до кожної людини, яка до них звертається. На території Центру також працює головний спеціаліст з питань розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Олена Орєшкіна. Вона до нас звертається, ми до неї – і це також сприяє якнайшвидшому вирішенню питань.
Кор: Хочу запитати пана Юрія : є оперативна робота і є слідча робота. Яка відмінність і в чому полягає робота слідчих – до кого, власне, треба звертатися і в який спосіб відбуваються ось ці розшукові дії?
Юрій Сидєльніков: Слідчий надає доручення оперативним працівникам, призначає експертизи і комунікує у кримінальному провадженні. Створення Центру надало можливість зменшити бюрократичну складову, бо родичам вже не потрібно звертатися до різних організацій, телефонувати і встановлювати, хто у них слідчий. Зараз всю цю інформацію вони можуть отримати у Центрі, тому що є алгоритм пошуку зниклих осіб за особливих обставин. Слідчий за допомогою оперативних працівників надає запити до медичних закладів і установ, які можуть сприяти пошуку осіб, котрі перебувають у полоні. Безпосередньо в Центрі призначаються експертизи, результати яких потрапляють до слідчого і він вже ними оперує. Слідчий має тісніший контакт з родичами, тому щодня нам телефонують рідні, аби дізнатися результати експертиз, а також довідатися про те, чи не надходили відповіді на запити з військової частини та інших установ.
Кор: З початку роботи Центру скільки на сьогодні вже є проваджень від тих, хто звернувся, і чи зростає їхня кількість?
Юрій Сидєльніков: Точну кількість проваджень назвати не можу. Звертаються щодня. У нас не лише військові, які зникли безвісти, а також особи, з якими втрачений зв’язок. З моменту створення цієї спеціалізованої групи я можу сказати, скільки людей ми вже знайшли. За ці 4 місяці встановлено місцезнаходження 61 особи. На жаль, 305 осіб з числа безвісти зниклих встановлено загиблими. Також встановлено 51 особу, яка перебуває у полоні, з них 20 осіб вже повернуто.
Кор: Ці результати надихають, що дійсно можна шукати і знаходити. Звісно, ми зараз не порівнюємо, скільки ще осіб не знайдено і не встановлено. Але те, що вже є, дає можливість рухатися далі і продовжувати пошук. Чи це означає, що до того алгоритму, який є, вносяться якісь корективи?
Юрій Сидєльніков: Звичайно, вносяться корективи. Є те, що ми робимо першочергово, а далі інформація надходить до оперативних працівників, вона потребує більш розширеного підходу. Ми розуміємо, що не можливо кожну особу по одному алгоритму шукати. Кожна справа – це окремий кейс, окремий біль. І по кожній справі треба працювати індивідуально.
Ірина Краліч: Я насамперед хотіла наголосити, що саме звернення до поліції та заведення оперативно-розшукової справи за фактом зникнення особи – це є обов’язковим, тому ці відомості переносяться до Реєстру досудових розслідувань. А ми ухвалюємо рішення щодо заведення оперативно-розшукової справи. Ці відомості вносяться до інформаційного порталу Нацполіції, вони також автоматично з’являються і в Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Отже, ви маєте звернутися до Нацполіції за номером 102 або до Гарячої лінії нашого центру, яка працює цілодобово. З початку нашого відкриття ми отримали більше півтори тисячі звернень і майже 500 повідомлень на месенжери. Також до нас зверталися люди з закордону, зокрема, Італії та Польщі і отримували зворотний зв’язок.
Юрій Сидєльніков: Насамперед відкриття нашого Центру дало можливість зібрати кримінальні провадження за фактом зникнення осіб за особливих обставин в одному місці. До того ж, до нас надходять провадження і з інших областей. Людина може звернутись із заявою до Нацполіції про безвісти зниклого у будь-якому місті України, але у зв’язку з тим, що ця особа зникла саме у Запорізькій області, згідно із чинним законодавством, розслідують кримінальне провадження у нашій області. Звісно, перед тим, як направити кримінальне провадження до нас, слідчі тих областей, які вели досудове розслідування, призначають експертизи. Ми з ними на постійному зв’язку, контактуємо, щоб це було швидше, аби ми могли мати повну інформацію для того, щоб знати, що ще треба негайно зробити у кримінальному провадженні.
Кор: Ми домовлялись поговорити і про лабораторію ДНК. Ця тема для багатьох табуйована, тому що багато хто вважає, що ДНК – це про загибель. Як діє ця лабораторія і наскільки вона потрібна саме на території Центру?
Юрій Сидєльніков: В Центрі працює мобільна лабораторія, в якій виводиться ДНК-профіль. Це не експертиза. Лабораторія дає можливість зробити це швидко. У будь-якому випадку, коли ми беремо у родичів біологічний матеріал для виведення ДНК-профілю, ми його беремо у двох екземплярах. Один надаємо для нашої мобільної лабораторії, це робиться швидко і ми вже володіємо інформацією. Інший екземпляр ми надсилаємо до нашого наукового експертно-криміналістичного центру, де вже проводиться розширена експертиза, яка триває трохи довше.
Кор: В гаслі інформаційної кампанії віжн-радіо «На дотик» «Знайти. Неможливо забути» знайти – це про слідчих, про оперативників і про тих, хто шукає. Не можливо забути – це більше про громадські активності і організації, які допомагають, підтримують психологічно та юридично осіб, зниклих безвісти. Але дуже важливо підтримувати людей і в необхідності шукати, не зупинятися і не опускати рук. Знаю, що у вас вже зараз дуже багато справ і їхня кількість зростатиме. Чи ви родичам, які звертаються, надаєте оце натхнення, що треба шукати і не припиняти пошуки?
Ірина Краліч: Люди мають і повинні звертатися, лише так ми можемо встановити долю кожного українця, який потрапив або до полону, або невідомо його місцезнаходження на тимчасово окупованій території, або, на превеликий жаль, людина загинула. Ми повинні їх повернути додому та вшанувати їхню пам’ять. Хочу наголосити на тому, що у нашому Центрі, окрім осіб, які виїхали з тимчасово окупованих територій, працюють звичайні дружини військових, які боронять нашу землю. Я – одна із них. Тому ми дуже розуміємо тих, хто звертається до нас по допомогу. Надію втрачати не можна. Кожен з нас має знати про своїх рідних, близьких чи друзів, тому я закликаю за наявністю такої ситуації про факт зникнення, обов’язково звертатись до органів поліції. Ми вам допоможемо. Ми вас не залишимо в біді.
Юрій Сидєльніков: Підтримую ці слова Ірини і хочу додати, що ми працюватимемо доти, поки не буде встановлено всіх осіб, які наразі мають статус безвісти зниклого.
Людмила ДОЛЖЕНКО, фото Андрія АЛІМОВА
