У травні та у червні по черзі спали, вивернуті із землі буревієм три, а потім один, останній, – осокорі у балці Велика Молодняга на Хортиці.
Здавалося, стояти їм тут століттями. Та не довелося.
Тепер повалені велетні потроху всихають, опадає останнє листя на верхівках. Пташки знаходять поживу на гілках та під корою: всяке дерево, що вмирає, стає величезною кормушкою різних мікроорганізмів (що ми знаємо про них, а вони про нас?) та комашні.
А поруч стоять насіяні за десятиліття їхнього життя височенькі та маленькі осокорі – най це будуть діти та онуки.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
