Календар «Знаменні та пам`ятні дати Запоріжжя» цьогоріч готується відзначити 55-річний ювілей. Перший номер видання побачив світ у далекому 1969 році. У витоків його створення стояло блискуче гроно авторів, бібліографів-краєзнавців: А.Бальцер, Л.Глєбова, С.Вільчек і послідовники, що продовжили цю благородну справу – І.Степаненко, Л.Беляєва, В.Жук, Г.Нагорна, І.Шершньова та інші.
Один з перших ювілярів 2024 року – народжений у Запорізькому краї Ісаак Ізраїлевич Бродський (06.01.1884 р., с. Софіївка Бердян. р-ну – 14.08.1939 р., м. Ленінград, нині Санкт-Петербург), РФ), відомий живописець, графік, педагог і організатор художньої освіти.
Власна біографія художника – відбиток реалій часів перетворень суспільного життя XX сторіччя, а доля його творів отримує нові трагічні обставини ще й сьогодні, у XXI сторіччі.
Цей матеріал підготовлено для збірки «Знаменні та пам`ятні дати Запоріжжя 2024»
***
Ісаак Ізраїльович Бродський народився в 1884 році в селі Софіївка, неподалік від Бердянська, в родині дрібного торговця. «Доля занесла моїх батьків у болгарське село Софіївку, в якому, крім нашої сім’ї, нікого з євреїв не було. Мої мати і батько здобули велику шану не тільки софіївських болгар, але й жителів сусідніх сіл»1, – писав майбутній художник у 1938 році.
І.І. Бродський з раннього віку пристрастився до малювання. Шестирічного Ісаака батьки відправили до Бердянська на навчання. Він оселився в сім’ї ремісників-жерстяників Євновичів. Будучи спостережливою і пристрасною дитиною, Ісаак за короткий час навчився жерстяній справі і хотів стати жерстяником. Живучи на повному утриманні цієї родини, Ісаак був оточений турботою і піклуванням. Євновичі першими звернули серйозну увагу на здібності Ісаака до живопису і більше за інших брали участь в його долі. Бродський усе життя згадував про них із почуттям великої подяки.
У вісім років Бродський поступив до чотирикласної міської школи. Тут його здібності помітив учитель малювання М.І. Котляревський і почав займатися індивідуально із хлопчиком. Замальовки людей і тварин, зроблені з натури, говорять про талант юного художника. Протягом кількох років Ісаак одержував за свої малюнки нагороди.
Одночасно Бродський захопився музикою, яку любив більше, ніж малювання. Вперше почувши справжнього скрипаля (Абрам Євнович брав маленького Ісаака у міський театр на концерт) – захотів стати скрипалем. У той же час Ісаак із задоволенням грав і на дворядній гармоні. «Музика надихала мене на творчість, наповнювала великими почуттями, завжди залишаючись одним із близьких мені мистецтв»2.
Саме Євновичі переконали батька Бродського направити Ісаака навчатися в Одесу. Витримавши вступні іспити, Бродський у 1896 році був зарахований до підготовчого класу рисувальної школи Одеського Товариства образотворчих мистецтв. Успішно закінчивши три загальних класи, він вступив на скульптурне відділення, де провчився лише півроку і, врешті-решт, обрав своєю спеціальністю живопис.
Підвищений інтерес до кольору, до пленеру був характерний для вихованців цього училища, учнів К.К.Костанді, яких І.Ю.Ріпин називав талановитими колористами з тонким відчуттям форм.
Роки, проведені Бродським в Одеському училищі, стали вирішальними в його творчому розвитку. Учнем він набував професіоналізму, виховував наполегливість і витримку, сувору вимогливість до себе. Спостереження за природою, прагнення запам’ятовувати, фіксувати оком усі подробиці побаченого пейзажу добре розвинули його зорову пам’ять, навчили писати за враженням. Більшість його пейзажних картин написана саме по пам’яті.
В 1908 році двадцятидворічний Бродський закінчив Академію мистецтв в Петербурзі і ввійшов в життя ще дуже молодим, але вже досвідченим майстром. «Мої академічні успіхи зблизили мене із багатьма відомими художниками, які уважно слідкували за моєю творчістю. У мене встановились добрі відносини з В.О. Беклемішевим, відомим скульптором, професором Академії. Спілкування з багатьма видатними людьми, які бували у Беклемішевих, дуже сприяло моєму розвитку»3.
Формуванню духу меценатства у юного Бродського посприяв видатний художник-пейзажист А.І.Куїнджі. Він був дуже популярним серед молоді і художників, користувався величезним незаперечним авторитетом. Куїнджі завжди допомагав бідним студентам та художникам, адже сам він був досить заможною, але невибагливою в житті людиною. Таким намагався бути і Бродський.
Будучи знайомим із багатьма художниками, видатними діячами культури, І.І. Бродський захопився колекціонуванням картин. В майстерні Ісаака Ізраїльовича поступово накопичувалось багато цікавих робіт, зібраних у різний час. «Якось зовсім непомітно я став завзятим колекціонером і з захопленням почав збирати улюблених мною художників. Моя галерея росла швидко і розрослась до таких розмірів, що незабаром налічувала понад тисячу номерів. Я почав думати про те, щоб свою колекцію зробити надбанням мас. У себе на батьківщині, в Бердянську, я вважав за необхідне створити музей»4.
Восени 1930 року І.І. Бродський разом зі своїм учнем П.П. Білоусовим привіз у Бердянськ і подарував рідному місту частину своєї колекції – 230 творів живопису, скульптури і графіки. Усе це було привезено у спеціальному вагоні. Міська влада із вдячністю прийняла дар і виділила для музею верхній поверх однієї з кращих двоповерхових будівель, на першому поверсі якого знаходився Краєзнавчий музей.
Художній музей було урочисто відкрито 7 листопада 1930 року.
Створення музею в приморському провінціальному місті було, безперечно, явищем неординарним. «Організований мною музей у Бердянську зіграв велику культурну роль. Музей підвищив інтерес до мистецтва, до розвитку самодіяльності і тягу до художнього навчання. При музеї існує студія, вихованці якої вчаться у Дніпропетровському художньому училищі, а деякі – в Академії мистецтв. Музей користується великою популярністю»5.
Бердянському художньому музею6 присвоїли ім’я заслуженого діяча мистецтв І.І. Бродського, а самого Ісаака Ізраїльовича призначили почесним директором. Міська рада Бердянська присвоїла його ім’я одній з вулиць, що прилягає до площі, де стояв будинок музею.
Благодійну допомогу Бродський надавав не лише музею. Він допомагав школі в Бердянську, обладнав електростанцію в Софіївці, організував клуб на свої кошти.
Але основною турботою художника були установи культури. Він вважав за необхідне потурбуватися і про долю обласного музею. В 1936 році І.І.Бродський передав у дар Дніпропетровському художньому музею понад 300 творів. Окремі предмети своєї колекції він подарував музеям інших міст. Але його власна колекція не зменшувалась, а збільшувалась із кожним днем. Продовжуючи збирати і купувати іноді унікальні речі, він вважав, що за кількістю і за якістю його колекція може конкурувати з деякими крупними музеями. Та до кінця своїх днів І.І.Бродський піклувався про Бердянський художній музей, поповнюючи його новими творами і підтримуючи матеріально.
Бердянський музей став другим в області художнім музеєм, в якому зібрана надзвичайно цікава колекція українського і російського мистецтва XIX – початку XX століття, окремих зразків західноєвропейського мистецтва XVII століття.
Головне місце в музейній колекції займають твори художників-реалістів, з якими І.І. Бродського пов’язували дружні відносини в студентські роки в Одесі і Петербурзі, діяльність у Товаристві ім. А.І.Куїнджі7. Ісаак Ізраїльович зібрав велику колекцію картин В.В.Бєляшина, К.І.Горбатова, С.Ф.Колесникова, І.Г.М’ясоєдова, П.О.Нілуса, Ю.І.Ріпина, А.О.Рилова, М.О.Сергеєва, О.В.Скалона, М.І.Фешина, Д.І.Шатана, П.Д.Шмарова. Ці твори увійшли в золотий фонд музейного зібрання. Деякі з цих картин були куплені І.І.Бродським під час передеміграційних розпродаж 1917 року, інші – подаровані йому самими художниками. Мешканці Бердянська пишаються тим, що полотна деяких із майстрів живопису зберігаються лише в зібранні Бердянського художнього музею.
Значна кількість творів музейної колекції належить пензлю відомих російських живописців другої половини XIX – початку XX століття, до творчості яких Бродський мав велику пристрасть: І.К.Айзазовському, О.М.Бенуа, М.П.Богданову-Бєльському, М.Н.Дубовському, К.О.Коровіну, І.М.Крамському, А.І.Куїнджі, Б.М.Кустодієву, В.М.Максимову, В.Є. і К.Є.Маковським, О.К.Саврасову, Л.В.Туржанському, В.О.Сєрову.
Гідне місце в зібранні музею займають конкурсні і дипломні роботи учнів Імператорської Академії мистецтв, які одержали на виставках академічні медалі і премії. Серед них рідкісні зразки творчості таких маловідомих художників, як І.Матвєєв («Портрет Образцової»), В.Б.Аден («Чужі»), П.С. Євстаф’єв («Баба»), К.А.Савицький («Запрошення князя Пожарського наказувати військам при обороні Москви від поляків»).
В колекції зберігаються і твори, що не є видатними у творчості того чи іншого митця, але є певним відбитком історії образотворчої культури Росії того часу: «Аукціон за недоїмки» В.М.Максимова, полотна М.П.Богданова-Бєльського, що відображають події першої світової війни, та інші.
Початкова музейна колекція формувалася за естетичними уподобаннями дарувальника, прихильника мистецтва соціалістичного реалізму. Високий професіоналізм і прихильність до реалістичного мистецтва, одержані Бродським у роки навчання в майстерні І.Ю.Рєпіна, обумовили його особливу вимогливість і точність у підборі творів. Він цікавився процесом становлення реалістичного живопису, схилявся перед високою культурою виконання майстрів старших поколінь. Тому в музейному зібранні не представлені твори так званого «лівого» мистецтва 1910-1920 років.
Великі надходження до музейної колекції відбулися в 1930-ті роки після художньої виставки робіт студентів-практикантів Всеросійської Академії мистецтв: О.І.Лактіонова, М.С.Копєйкіна, Н.Є.Тихонова, А.Н.Яр-Кравченка, приїзд яких у Бердянськ організував І.І.Бродський.
Невтомний і закоханий у мистецтво Ісаак Ізраїльович купував картини і з виставок, і з майстерень художників та приватних колекцій, в антикварних магазинах.
Творів же самого І.І.Бродського у зібранні музею небагато – в основному авторські повтори і рисунки. Прагнення до чіткого промальовування деталей, до виразного рисунка, вміння розібратися у найменших деталях – характерні ознаки робіт І.І.Бродського. «Свій стиль – ажур – я знайшов з першого ж року моїх занять в Академії і до цього часу дотримуюсь його та все більше і більше вдосконалюю»8.
На початок 1941 року в музеї налічувалось близько 500 творів мистецтва. Почалася Велика Вітчизняна війна і було прийнято рішення про евакуацію музейної колекції. Для упакування музейних цінностей на допомогу прибули співробітники Державної Третьяковської галереї. Робота велась безперервно. Колекцію евакуювали в тил, а в кінці 1945 року вона повернулась у Бердянськ. Музейний будинок було зруйновано. Уцілів лише флігель, у двох кімнатах якого й розмістили музейне зібрання. Непоправною втратою для музею стали цілком знищена документація та безслідно зниклі 40 полотен майстрів XIX століття.
…Із розширенням міжнародних контактів України стали можливими і наукові зв’язки музеїв. Кращі твори колекції брали участь у міжнародних виставках. Робота Д.Д.Бурлюка «Покинута садиба» експонувалась на ювілейній виставці художника в м. Києві (1998), чотири твори І.Г.М’ясоєдова посіли гідне місце в експозиції на виставці в князівстві Ліхтенштейн (м. Вадуц, 1997) і в Росії (м. Москва, 1998).
Бердянський художній музей є одним із найстаріших в Україні, володіє цікавим зібранням вітчизняного і зарубіжного мистецтва. Він став своєрідним центром культури Північного Приазов’я, об’єднуючи навколо себе художників і шанувальників мистецтва рідного краю.
До ґрунтовного матеріалу М.М. Бучакчийської, директорки Бердянського художнього музею ім. І.І.Бродського, додамо коментарі та події останніх років.
У фондах музею нараховувалось більш ніж 4,5 тисяч витворів мистецтва, серед яких: живопис, скульптура, графіка, прикладне мистецтво 9.
За спогадами художника та викладача Віктора Прокоповича, мешканця міста Приморська, сина учня Якова Хаста, «Хаст и Бродський разом відкривали галерею, яка стала згодом нинішнім Бердянським музеєм». При чому внесок власних робіт від Якова Хаста до колекції музею рідного міста в декілька разів перевищує кількість полотен Бродського. А за аналізом тогочасних культурних подій, власним роботам та колекції творів, зібраним Ісааком Бродським, загрожувало знищення у тогочасному Ленінграді, – як невідповідних вимогам радянського мистецтва. Так картини знайшли порятунок у Бердянську.
У 2019-2020 роках творча команда Одеського художнього музею створила проєкт «Музей в авангарді суспільних змін», реалізований за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Проєкт дев’ять місяців тривав у трьох містах України – Одесі, Херсоні та Бердянську – на базі Одеського художнього, Херсонського художнього та Бердянського художнього музеїв та складався з лекцій, мистецького айдіатону зі створення арт-об’єкта та проведення виставки, покликаних відслідкувати зв’язок мистецтва, культури, суспільства та політики10.
Ленін і червоноармійці на шляху до Польщі, 1920
Дніпробуд, 1932. За цим зображенням були надруковані поштівки
Похорони Леніна, 1925. [З біографії картини: “Переданная в Центральный музей В.И. Ленина из института Маркса-Энгельса-Ленина в 1936 году, картина вскоре попала в запасники. Циркуляром от 16 октября 1950 года картину было предложено передать на спецхранение в Министерство госбезопасности с примечанием: «Бродский И. У гроба вождя. Колонный зал Дома Союзов. Имеется изображение Каменева, Зиновьева, Рыкова, Енукидзе»”.]
Виставку «Радянський Давид» у Бердянському художньому музеї було присвячено художнику Ісааку Бродському, чию постать розглядали в якості прокламатора культурної політики свого часу.
Виставку у день відкриття відвідало близько 300 гостей, а загалом за час експонування (3 грудня 2019 року – 21 січня 2020 року) – 1500 глядачів. Для Бердянська це стало гучною мистецькою подією, що привернула увагу не тільки професійної спільноти, а й громадян міста.
“За зовні комплементарним прізвиськом «Радянський Давид», даним Бродському Корнієм Чуковським, ховається модальна формула відносин «художник і влада». У середині 20-х років формування образотворчого канону і естетичної програми соціалістичного реалізму супроводжувалися згортанням художньої дискусії між угрупованнями авангарду та постпередвижническою традицією, що розтягнулася на три десятиліття рубежу століть. Для перших Бродський виявився «пережитком буржуазного салону», для других – «агітатором революції»”, 11 – говорить у своїй лекції Кирило Ліпатов, історик, антрополог, завідувач наукового відділу Одеського художнього музею, шукаючи відповідь на питання: “Яка хронологічна відстань має скластися …для того, щоб Бродський, творець соцреалізму, коваль радянського мистецтва, багаторічний голова Спілки художників СРСР, зміг очиститися, щоб залишився саме Бродський?”.
На жаль, нині відповідь на це питання шукати важче, бо колекцію Бердянського художнього музею російські окупанти вивезли, за даними видання zaxid.net – до Криму.
Чи виникнуть численні наведені прізвища художників та навіть назви творів у музеях росії, куди вивезли вкрадене, та з яким з’являться провенансом?
Інеса АТАМАНЧУК, фото з відкритих Інтернет-джерел
Обкладинка: І. Бродський з дочками, перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах
1 Бродский И.И. Мой творческий путь. – Л.-М.: Искусство, 1940. – С. 4
2 Там же. – С. 68
3 Там же. – С. 32
4 Там же. – С. 71, 105
3 Там же. – С. 105
6 У 1930-1935 – Картинна галерея імені заслуженого діяча мистецтв І. І. Бродського, з 1935 – Бердянський, у 1939-1958 – Осипенковський обласний художній музей, у 1971 р музей втратив статус обласного, з того часу – Бердянський художній музей ім. І.І. Бродського.
7 Товариство ім. Архипа Івановича Куїнджі Санкт-Петербурзької Академії мистецтв.
8 Бродский И.И. Мой творческий путь. – Л.-М.: Искусство, 1940. – С. 95.
9 Бердянський художній музей ім. І.І. Бродського. Код доступу:
10 Музеї в авангарді суспільних змін.
Код доступу: https://ofam.ua/projects/usaid/
11 Ісаак Бродський як прокламатор політики Сталіна щодо мистецтва. Лекція Cyrill Lipatov, – історика, антрополога, завідувача наукового відділу Одеського художнього музею.
Код доступу: https://www.youtube.com/watch?v=i0icOagmJMw
12 Російські загарбники розкрадають художній музей у Бердянську. Код доступу:
https://zaxid.net/rosiyski_zagarbniki_rozkradayut_hudozhniy_muzey_u_berdyansku_n1564056
